tag:blogger.com,1999:blog-36990184092328378882024-02-21T08:10:45.713-08:00Once upon a timejnkjnhttp://www.blogger.com/profile/03985717100350472487noreply@blogger.comBlogger5125tag:blogger.com,1999:blog-3699018409232837888.post-46207591596324113322015-08-21T00:15:00.001-07:002015-08-27T23:45:54.105-07:00<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div style="font-family: Helvetica; font-size: 12px; margin: 0px;">
<div style="text-align: justify;">
Буває прокидаєшся і не можеш збагнути котра година, який сьогодні день і де ти знаходишся. Поспіхом хапаєш телефон і з думкою " Блін, вже 6!" починаєш натягувати на себе одяг. Проходить ще кілька хвилин, як ти розумієш, що сьогодні вихідний і можна лишитись вдома. Ще кілька хвилин ти вагаєшся і бориш в собі бажання піти попрацювати в офіс. Роззираєшся в кімнаті і зупиняєш свій погляд на підвіконні. Через яскравий промінь світла добре видно тонкий шар пилюки, що нахабно розгляглася на підвіконні. "Знову прибирати".. ця думка ніби миттєво забирає в тебе всі сли і додає відчуття гіркої втоми..</div>
</div>
<div style="font-family: Helvetica; font-size: 12px; margin: 0px;">
<div style="text-align: justify;">
..Поспіхом зачиняєш двері квартири і виходиш на вулицю. Прохолодне ранкове повітря заспокійливо діє на розтріпане довгим сном тіло і ти потроху приходиш до тями. З думкою "треба кави" впевнено рушаєш вулицею. Здригаєшся від звуку 21-го автобусу, який ніби ящик з інструментами, котиться вулицею і навмисно наштовхується на ямки, злісно пробуджуючи місто, що ніби забуло навести будильник і вирішило подрімати ще кілька годин..."А де всі?" </div>
</div>
<div style="font-family: Helvetica; font-size: 12px; margin: 0px;">
<div style="text-align: justify;">
Латте з карамеллю остаточно тебе пробуджує і ти по троху приходиш до тями. "Що я тут роблю? Може поїхати в офіс? Блін, я знову не роблю те, що було заплановано! І якого дідька було так довго спати?" Миттю відкидаєш злісні думки і концентруєшся на каві." Як добре ". Жадібно насолоджуєшся кожним ковтком і відчуваєш як поліпшується настрій. Здається, в цей час місто почало прокидатись. Ось пішла бабуся, котячи візок з квітами за собою. Обережно дістаючи з візка квіти вона починає розставляти їх в банки з водою. Ще декілька разів розпрвляє соняшники і ставляє їх до кошика з астрами. Потім дістає кілька пластикових горщиків із алоє і, протерши колючі листочки, ставляє їх на землю. Ще трохи попорхавшись у візку знаходить маленькі папірці. Розкладає їх навпроти кожної банки і на одній з них видніється напис " 1 грн"..</div>
</div>
<div style="font-family: Helvetica; font-size: 12px; margin: 0px;">
<div style="text-align: justify;">
..Тримаючи в одній руці букет астр, а в іншій паперове горнятко, ти йдеш бульваром. Місто вже розгуділось.. Автівки мляво чекають, доки світофор дасть зелене світло і можна буде ліниво тиснути на газ. Ось двірник вже закінчує свою роботу, і насвистуючи якусь мелодію, збирає пакети з листям і ковзає крізь світофор. Піднімаєш голову вгору, і бачиш як листя вже де інде посохло і посипалось до долу. Тієї ж митті ти думаєш: "Закінчилось ще одне літо.."</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjlFghfWiqeSu9fOr3THfjZCmstlwV80cC3ciaYDlFA_ckkBKfLvsapOy3h0Moau8NOPexuuMC4xumHwRzthKqSQfMsqaCr0Ax1bO9PvlI_iK-mSnWuDJwHYhTaOkPW_1Keeq8ysUZfNbfG/s1600/se6-xrsBdPs.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="431" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjlFghfWiqeSu9fOr3THfjZCmstlwV80cC3ciaYDlFA_ckkBKfLvsapOy3h0Moau8NOPexuuMC4xumHwRzthKqSQfMsqaCr0Ax1bO9PvlI_iK-mSnWuDJwHYhTaOkPW_1Keeq8ysUZfNbfG/s640/se6-xrsBdPs.jpg" width="640" /></a></div>
<br /></div>
</div>
jnkjnhttp://www.blogger.com/profile/03985717100350472487noreply@blogger.com5tag:blogger.com,1999:blog-3699018409232837888.post-43774699168900001812015-03-14T11:36:00.000-07:002015-03-15T04:03:53.335-07:00Viva Italia! або Мрія до Італії доведе<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div style="text-align: justify;">
Про Італію рік назад. Про те, що змінило життя.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQP-Ev8bX8XkH7xByKZ01rE_fRy4axGTf_JOp-c2c2T816dbu8Bu0RxqZgmzd4kroMVNRIH9feGp267YbYcAh5ebXrOZu8c2iuNWs1tZvlJQxzI1WHlBUEkz8IRYv_vlsfX-zwRj57bo49/s1600/%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQP-Ev8bX8XkH7xByKZ01rE_fRy4axGTf_JOp-c2c2T816dbu8Bu0RxqZgmzd4kroMVNRIH9feGp267YbYcAh5ebXrOZu8c2iuNWs1tZvlJQxzI1WHlBUEkz8IRYv_vlsfX-zwRj57bo49/s1600/%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE.JPG" height="480" width="640" /></a></div>
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<blockquote class="tr_bq">
<div style="text-align: justify;">
<i>А ви знаєте, як це, коли те, про що ти довго мріяв, уявляв, бачив у снах і прагнув всією душею - здійснюється? Знаєте? Я тепер теж знаю. І це відчуття називаєтья - свобода, нестримність, кайф або одним словом щ а с т я. </i></div>
</blockquote>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Я завжди мріяла про Італію..Країна пасти і сирів, вина і тосканського сонця, Джотто і Ботічеллі була такою далекою і такою нереальною для мене. Це було щось більше, чим просто захоплення країною. Я знаходила часточку Італії в усьому, що люблю, в кожній колекції від Дольче Габбана, в музиці Людовіко Ейнауді, в серіалі "Демони Давінчі", та, яке там, на парах з історії мистецтв, на яких нам часто показували фільми із визначними місцями Флоренції чи Венеції, (там ще така бабулька-монашка розповідає про все) я подумки дивилась на собор Санта Марія де Фйоре і плавала на гондолі..:D</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
..мрія по тихеньку почала реалізуватись, коли ми з друзями, одного зимового вечора почали планувати подорож. Обрали маршрут та забронювали перші квитки. Я не вірила, що це виявилось не так і складно. А ще цілком реально. Ми навіть чат свій створили - "Viva Italia". Там обговорвали всі питання по квиткам, візам, витратам, ну і просто ділились своїми мріями і думками, пов"язаними із мандрівкою, а ще робили такі фотожаби))))</div>
<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiKh4iD5hg2iOwF8I0WUiRewEjRGl8Upk0fzmROIYA2A7a7DJmjIi73LfxDm2l9UD6lrzY1O3l8daBheVohlI6Q4AdLvXLeFhR_lCYoYTZUAgRXYrMKvDFlnMZN7-dsTvja95GKI5YHq7fT/s1600/SAIUriKJ6Ac.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiKh4iD5hg2iOwF8I0WUiRewEjRGl8Upk0fzmROIYA2A7a7DJmjIi73LfxDm2l9UD6lrzY1O3l8daBheVohlI6Q4AdLvXLeFhR_lCYoYTZUAgRXYrMKvDFlnMZN7-dsTvja95GKI5YHq7fT/s1600/SAIUriKJ6Ac.jpg" height="425" width="640" /></a></div>
<br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
У вільний (і не зовсім вільний) від роботи час я вчила італійську, дивилась всілякі відосики про італійські міста, ліпила стікери із різними фразами. Робочий день в нас із Сашею починався о 8 і з "тарантели" або якоїсь італійської пісні ) На роботі, в маршрутці, на парах- зі мною завжди були аудіоуроки італійської. Розуміючи якесь нове слово чи діалог, я ще яскравіше ( ну типу як на тих колажах)) уявляла себе в Італії..</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Перший закордон</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
...я лягала спати і не могла повірити, що завтра я буду вже далеко від дому. А чи все вийде? Чи не буде проблем на перетині кордону, в аеропорті, чи дістанемось ми благополучно до всіх точок на карті. Це була моя перша закордонна тріп. самостійна тріп, де тільки я і Саша, ніяких тобі екскурсійних автобусів та програм.</div>
<div style="text-align: justify;">
Прокинулась не спавши, почали роздруковувати маршрути, броні, складати все до купи ( ага, це в день відїзду) Я лишила Сашу із прінтером, а сама побігла в банк, по валюту (ага, це в день подорожі) Коли поернулась, Саша вже вкладала всю нашу друканину і пакувала бутери. Пару ковтків кави, наплічники в руки і вперед! За декілька хвилин ми вже сиділи в маршрутці "Черкаси - Харків" і слухали мій українсько-польсько-італійський плейлист, в передчутті мандрівки.</div>
<div style="text-align: justify;">
За музикою і розмовами минуло 6 годин!Як швидко плине час в мандрах.В Харкові нас зустрів Льоша, друг Саші, який згодився прихостити нас на ночівлю. Літак Варшава - Больонья був наступого ранку, по переду був вечір та ніч в Харкові. Льоша запропонував поїхати до місцевого парку, куди ми і подались. Харківський парк- це мабуть один з най яскравіших парків, які мені доводилось бачити в Україні. Від всіляких атракціонів просто мерехтіло в очах, хотілось "прокататись" на всьому."Вітрячка " і "Літачків" вистачило, щоб отримати заряд адреналіну та перевірити силу свого голосу (крику скоріше)) Ми верещали як невгамовні від викрутасів літачків, які то зривались вгору, то перевертались і щосили летіли до низу. Друзі сказали, що це такий собі тест-драйв перед моїм першим авіаперельотом. Що ж, його було пройдено ;) Решту вечора ми продовжили смажучи шашлик, в одному із спальних райончиків Харкова та попиваючи сидр. Засинаючи, я думала, що пригоди тільки но починаються..<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhVkArwDTjr9S4s5KiCJNMQAKaQEBLAOED57Sz5GXXtV2-syENpMipCoHuPodZxQ787Z1R4pewnmLBGWbn8tnNocDAd4_0ZKSszv_Hbpv9psGlh6EHs-P3O1g7Red_9Awi_4yo7ihdnHMAK/s1600/WnpzgEFMoUY.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhVkArwDTjr9S4s5KiCJNMQAKaQEBLAOED57Sz5GXXtV2-syENpMipCoHuPodZxQ787Z1R4pewnmLBGWbn8tnNocDAd4_0ZKSszv_Hbpv9psGlh6EHs-P3O1g7Red_9Awi_4yo7ihdnHMAK/s1600/WnpzgEFMoUY.jpg" height="424" width="640" /></a></div>
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
...то був мій перший в житті політ! Відчуття невагомості, легкості, відчуття того, що ти високо в небі і можеш простягти руку до хмаринок - то було цілковите щастя!</div>
<div style="text-align: justify;">
...з вікна автобусу, що прямував до Warzawa - Centralna я розглядала Польщу, і смакувала нею на повну. Лишивши валізку в камері схову, ми натрапили на Starbuks, проходити повз якого ніхто не збирався. Саша казала, що цю мандрівку треба обов'язково починати саме із цієї кави. Я й не дума, що може бути кращий варіант. Прохолодний, сонячний ранок, ми, дві мандрівниці з квітчастими наплічниками та паперовими горнятками кави в руках плентаємось вулицями Варшави - ну просто ідеальний сюжет для фільму.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiT_L6Q9D7x1wQ08OJRHDC6jPswc-bzhS7x2k3SotXYGESGgTsCtdldR2rVXHOHHQZOG3XwZA8-w0j1qSeSfsyZXVdLwYDYuK_8BJnXsqajODdZ6i9UGmm6aFRrfJEa6RBZ_8s6GoebJSg4/s1600/UmpKebClYlI.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiT_L6Q9D7x1wQ08OJRHDC6jPswc-bzhS7x2k3SotXYGESGgTsCtdldR2rVXHOHHQZOG3XwZA8-w0j1qSeSfsyZXVdLwYDYuK_8BJnXsqajODdZ6i9UGmm6aFRrfJEa6RBZ_8s6GoebJSg4/s1600/UmpKebClYlI.jpg" height="424" width="640" /></a></div>
<br />
<br />
<div>
<div style="text-align: justify;">
Конкретного маршруту по місту в нас не було, а за ранок ми не встигли його скласти, то ж, довірившись Сашиному навігатору пішли шукати Stare miasto. Зробивши декілька кіл повз палац культури та мистецтв ми все ж таки вирулили на правильний шлях. Вузенькі, європейські вулички так і затягували нас. Ми виходили то з однієї то з іншої, заглядали до крамниць з сувенірами, фотографувались біля дверей (то в мене така пристрасть є, зфоткатись на фоні крутих дверей) і заходили до книгарень.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj_WjAxL60XvSZuTdjePZCUwYsedAmu73CaT-l9zWVS31-0KV9wixJyLB0YhLtumckgj2j02WP9FQycLjpndpQa1E4sv3kPH8HNrwtQNWYR-IWEUfu7qfcyms4F1j-gstYa84SxeNxxI6mN/s1600/unBqa4NzsBk.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj_WjAxL60XvSZuTdjePZCUwYsedAmu73CaT-l9zWVS31-0KV9wixJyLB0YhLtumckgj2j02WP9FQycLjpndpQa1E4sv3kPH8HNrwtQNWYR-IWEUfu7qfcyms4F1j-gstYa84SxeNxxI6mN/s1600/unBqa4NzsBk.jpg" height="424" width="640" /></a></div>
<br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
Погода раптово змінилась, і почав накрапати дощ. Та це додало Варшаві ше більше якогось старовинного шарму, чи що. Смачна польська випічка, несмачна але гарна кава в Сарому місті, фотосесії на кожному кроці, та безкоштовні (!) біотуалети підняли нам ще більше настрій( якщо можна було його підняти ще більше). Вечоріло, тому ми вирушили по валізку, що чекала на нас в камері зхову. Ми б її благополучно забрали та пішли далі, якби не польскі крамниці із всілякими шнягами і букшопи які оминати геть не хотілось.Оговтались ми, коли вже зтемніло не на жарт, а потрібно було ще дістатись готелю. От тут ми вперше трохи запанікували. Перехожі якогось дітька не знають що таке Студмєщє і де його шукать!Схоже, що ламану польську та невпевнену англійску тут адекватно ніхто сприймати не хоче. Потім якась добра жіночка глянула на наш папірець із маршрутом та номером електрички, сказала що нам потрібно спуститись до залізнодорожнього руху, тут ж бо автобусна запинка і їхати на потязі в сторону Штрудмєчє. Отут можна було давати першу лохівську п'ятюню. Якимось дивом дотягнули нашу валізку до колій (ех, знала б вона що на неї чекає..) і познайомились із Пшемиком (ім"я вигадане, бо ми тєлєги не змогла запам"ятати його імені, але воно було точнго польське і точно з "пше") який якраз їхав до того містечка, що й ми, і згодився підказати нам із зупинкою. Пшемик виявився дуже цікавим хлопчиною, розповів нам що працює в ІТ сфері як і ми, і що щодня їздить з Юзефуфа до Варшави на працю.</div>
<div style="text-align: justify;">
..вечірні пейзажі за вікном змінювались, доки на вулиці стало геть темно і ми віддалились від Варшави на добрих 20 км..Пшемек не дав нам розгубитись на поодинокій (я б сказала забутій Богом зупинці Юзефуф). Він домовився з таксистом, щоб той довіз нас до готелю, сходив з нами до крамниці( під вечір ми згадали, що поїсти було б дуже доречно) допоміг мені визначитись із пивом і навіть показав, в якій стороні живе. В мене склалось тоді важення, що всі поляки саме такі - доброзичливі та привітні, як Пшемек.</div>
<div style="text-align: justify;">
На радощах, що живі і здорові, що не запанікували і таки знайшли готель, що знайшлась добра людина, яка допомогла, ми, з повною торбою їжі, щасливі і стомлені крокували нічною вулецею Юзефуфа, і навіть не підозрювали, що наші пригоди тільки но починаються..</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg8nam6T7mrpW_wor_IYs81buL3RmOp03DLIcZkdEj66mvhwv4tSFJlwTMESELgwB229zD4ylfS6JlpHM3OseQTtmaLXYTPumM1Bo7wXS-UAk6KgVvVFTiIQ-eEevNek98zJCcyUQrghhYe/s1600/DSC_0227.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg8nam6T7mrpW_wor_IYs81buL3RmOp03DLIcZkdEj66mvhwv4tSFJlwTMESELgwB229zD4ylfS6JlpHM3OseQTtmaLXYTPumM1Bo7wXS-UAk6KgVvVFTiIQ-eEevNek98zJCcyUQrghhYe/s1600/DSC_0227.JPG" height="424" width="640" /></a></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>Болонья, яка нас не чекала</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
-Саш, це не тебе оголошують? - Та не, ты шо. Ну ок. Сидимо собі далі, в гайді, очікуючи посадки. "Pani Alexandra Dikaia, zapraszam do securiti controlu" Вдруге не розчулось. Блін!</div>
<div style="text-align: justify;">
Страх і паніка, два дядька кажуть Саші пройти з ними і оглянути багаж. Фак. Такого ми точно не чекали!А що, якщо нам скажуть доплачувати за багаж? А що, якщо доплата за багаж буде капець якою великою?! А що, якщо нас не пустять на рейс? Я ламала голову як могла, доки Саші не було. Вона повернулась хвилин за 10. Сміється. Я спускаюсь на землю і ржу разом з нею. Наш багаж переважував, тому його вирішили додатково оглянути. Ми як економні, розсудливі (!) дівчатка залишки вчорашньої вечері вирішили запхати в валізку. Так як залишалось трохи менше, чим пів пачки прінглз (може викинемо- та нє, ти що, це ж прінглз, з"їмо ще по дорозі) а габарити коробки були завеликі, ми запхали туди крем для обличчя (тюбик ідеально вписався в коробку) і мисливські ковбаски, які по розміру так і просились в коробку до крему і чіпсів. Ще в нас була пляшка Трускавкової водички ( хто її куштував, точно знає, що вона кльова)яку ми перелили її в пляшку з під бонакви (може викинемо-та нє, ти що, це ж трускавкова!) Мені довелось тільки уявляти обличчя тих секюріті, що знайшли серед нашого багажу ці скарби)) Останньою (мабуть після цього вони відпустили Сашу) для них каплею стали наші мокрі шкарпетки в прозорому пакетику ( за ніч в готелі вони не висохли, а ми дівчата розсудливі(!) і не викинули їх). І сміх і гріх :)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiDRq9TW9yVsuxv7KLMBP2SCAW9UgV1beEkvzro7ZnN_MlVDB8oKEowhWOcglJmHXCG5te_oUH59_VUQ9OI78BCBe72SvF6yb7ExBIf2vy8F8804zEiQQ_XrssaNWOqObhaArWueJ-nR9wa/s1600/DSC_0484.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiDRq9TW9yVsuxv7KLMBP2SCAW9UgV1beEkvzro7ZnN_MlVDB8oKEowhWOcglJmHXCG5te_oUH59_VUQ9OI78BCBe72SvF6yb7ExBIf2vy8F8804zEiQQ_XrssaNWOqObhaArWueJ-nR9wa/s1600/DSC_0484.jpg" height="424" width="640" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
...турбулентність над морем і я вже забула про те, як вчора літала в хмарах від щастя від першого польоту. Хотілось скоріше приземлитись. Краще б не хотілось скоріше. Пілот я б сказала аматор, вирішив розважити трохи серйозну польське панство і не надто скидаючи швидкість почав посадку.Ми скраво відчули як шості гепнулось об асфальт і разом з літаком потягнулис в перед. Видавивши всі соки з крісла сіли.</div>
<div style="text-align: justify;">
..вийшовши із літака я очікувала почути тарантелу, чи хоча б якесь бонжорно... Замість цього, натовп людей витягнув нас із Сашею з аеропорту і ми, впевнені і відчайдушні поперлись слідом за нашим роздрукованим маршрутом. Трансфер?-Нє, не чули. Таксі- та ні, тут НЄФІГ ІТИ! Все б ок, якби не відсутність тротуарів. Ми подумали, що це така собі особливість Італії- відсутність тротуарів на дорозі.</div>
<div style="text-align: justify;">
..Нарешті, зупинка! Нарешті - люди! Живі ІТАЛІЙЦІ! Але фак, чому вони не розуміють англійської? І де в біса подівались ті слова і уроки, що я слухала?! Жестикуляція- замість тисячі слів :) Я вже було побігла в незрозумілому напрямку шукати білетну касу, як Саша гукнула мене назад. Жіночка ( років за 60), що стояла неподалік від нас та курила свою цигарку почала було щось в нас розпитувати та пояснювати. Якимось чином, зрозумівши що ми шукаємо де купити квиток та почувши, що ми з України (певно то був вагомий аргумент) дістала із гаманця проїзний та простягнула його нам. вона пояснила, що його вистачить на 10 проїздів. Немає слів! В той момент, коли ми не могли повірити своєму щастю і вдачі, підїхав потрібний нам автобус. На радощах ми заскочили до нього. Бабулька-італійка ще щось розповідала нам, потім обняла нас обох і поцілувала. Розчулені добротою бабульки, ми не могли прийти до тями від радості аж поки до мене не підійшов смуглявий хлопчина (циганської зовнішності) і почав було щось гелготати на італійській. Я ще дужче притягнула до себе рюкзак та тримала валізку, намагаючись, не звертати увагу на хлопця. Та він ще активніше почав гелготати, а потім показав рукою на мій рюкзак і в ту мить ми зрозуміли, до чого він хилить..Рюкзак Саші лишився на зупинці. Броні готелів, паспорти , гроші, фотик і айпед лишились на зупинці. Фак!ФАК!ФААК! Тільки но автобус зупинився на першій зупинці ми миттю вилетіли із нього. Італієць циганської зовнішності вибіг із нами. Він було кинувся бігти із Сашею, як від її духу лишилась лише курява спекотної болонської вулиці..Ве ар ю фром?-Га? Я ще приходила до тями і уявлла як ми, два безхатька йдемо до українського посольства в Італії і просимо нас депортувати до дому..-Ве ар ю фром? - Юкреін. З гіркотою кажу я. Хлопець посміхнувся. Я молилась і виглядала Сашу..За кілька хвилин білява постать вже майоріла квітчастим наплічником вдалині. Фух. Ми врятовані. Хлопець циганскої зовнішності, засвідчившись що з нами все ок, попрощався і пішов собі далі. Я їхала в автобусі і думала про людську доброту. Думала, що більше ніколи не буду думати погано про людей циганської зовнішності..</div>
<div style="text-align: justify;">
....- Саш, а це точно тут?Може нам пора виходити? Дивись, он якийсь готель, може то наш? Мені так хотілось думати про кожен готель, який ми зустрічали по дорозі, але навігатор вперто показував їхати далі.Міські мальовничі пейзажі вже давно змвнились на приміські, невиразні будинки і було таке враження, що ми покидаємо Італію...-Вроде тут.Выходим. Знову немає тротуарів. Окай, чешемо по траві. Колесика валізки сумно скреготять по камінцях і набиваються травою. Не знаю чому, але в той момент мені захотілось впасти в соковиту, високу травичку і повалятись трохи. Я так і зробила. Тарантела на моєму телефоні робила наше наближення до готелю ще більш епічним."Ну нарешті!" Фєєрична вивіска "Космополітан Больонья" нарешті з'явилась на нашому горизонті і на крилах радості ми потягнулись до готелю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhElGQ3XSpu0xsg3QXGmvxwvvUYUCb5m8Tmdqm4XLaZ1ayw-iPlW9coy3fsUppMf34p_ZaCGck_6JEVU35YZoAA99xgG473J0JNT2B3Eg9GoO3PmsH2ycKduSeUo5o9ctpAwi5HluzeRfnp/s1600/DSC_0292.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhElGQ3XSpu0xsg3QXGmvxwvvUYUCb5m8Tmdqm4XLaZ1ayw-iPlW9coy3fsUppMf34p_ZaCGck_6JEVU35YZoAA99xgG473J0JNT2B3Eg9GoO3PmsH2ycKduSeUo5o9ctpAwi5HluzeRfnp/s1600/DSC_0292.JPG" height="424" width="640" /></a></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
...- Саш, мене щось накриває. Мабуть, я простудилась.- Та не, спи спи, завтра все пройдет. Тебе кажется. Вот увидишь, утром все как рукой снимет, ты просто устала. Ну ок, думаю я, і засинаючи відчуваю як хрипне в горлі та мандражить все тіло..</div>
<div style="text-align: justify;">
..Закутавшись в Сашин шарф по протоптаній валізкою траві ми чешемо на зустріч Болоньї. Подолавши успішно вчорашній шлях до міста (ми тепер круті, в нас проїздна картка) ми поринаємо у історичне місто Больонья..Перше враження - туристи. Їх дофігіща просто. Саровина архітектура, італійскі прапори, мопеди, колони це додавалось якоїсь помпезності місту. Але в той час магазини, безліччі вивісок H&M, Bershka, Pull and Bear миттю повертають від захоплення старовизною та вишуканістю то сучасної реальності. От уявіть собі, заходте ви такі в старезний храм, де грає орган, де лунає церковний спів, з блаженством дивитесь на розкішні стіни, розетки, на лики святих, на полотна, на всю цю бароківську розкіш, і в такому ж піднесено-божественному настрої виходите з храму..Перше, на що ви натикаєтесь, що просто ріже вам в очі - це величезна вивіска Н&M. Всю велич і піднесення як рукою зняло. Велкам ту реаліті. Цікаво, скільки аш енд ем платять за аренду..?!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgPeuE_xDLHhdom2szIq7a4KJwMfaePZEZmmrI8UQinXeOYQbx3yZ7X5Wgb_AVKKYsYll2uxz2RCLcZy80EspFdW-WTJvNawGi3C43RvTEQWUkaMaiHEOu6V1edezFanMIFObSxysjxqMNg/s1600/DSC_0422.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgPeuE_xDLHhdom2szIq7a4KJwMfaePZEZmmrI8UQinXeOYQbx3yZ7X5Wgb_AVKKYsYll2uxz2RCLcZy80EspFdW-WTJvNawGi3C43RvTEQWUkaMaiHEOu6V1edezFanMIFObSxysjxqMNg/s1600/DSC_0422.jpg" height="400" width="265" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg6w3_xvE6D3fs8srIUJ0KsEZh0Dau4F0-tfsKa0staUsMW-yCulX4ysDmMWG2wgpI1J33a2lcCx4z-aGBmZ3B6GUCiN9SBUaji4Frx0K5vqj_1Bdc61LgxchEtiT2GaRacfOMhfmAV3HL9/s1600/DSC_0388.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg6w3_xvE6D3fs8srIUJ0KsEZh0Dau4F0-tfsKa0staUsMW-yCulX4ysDmMWG2wgpI1J33a2lcCx4z-aGBmZ3B6GUCiN9SBUaji4Frx0K5vqj_1Bdc61LgxchEtiT2GaRacfOMhfmAV3HL9/s1600/DSC_0388.jpg" height="400" width="265" /></a></div>
<br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
..пафос, багато пафосу. Молодики, італійці, яких так яскраво малюють дівчатка у своїх фантазіях, смугляві та мужні, такі, як скажімо Андріано Челентано, виглядають ну просто як справжні (цензура). "Саш, глянь, у чувака брови якравіше підведені чим мої!" Складалось враження, що хлопці проводять часу більше перед дзеркалом, аніж дівчата. А що казати про зовнішній вигляд дівчат - то це несмак, цілковитий несмак як і в макіяжі так і в одязі. Різнокольорове вбрання, леопардові штанці і довгі, рожеві нігтики аж ніяк не прикрашали. А ще, айфони, без айфона в руках можна було б зустріти хіба що не поважаючого себе болонця..<br />
<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhovsUM0b-Pv9pjh7rBCqdIIbqyDxWTceNTubyNWZlY0Gr9ZR9oQJ0nq3se0h1aiclJYFRjkEYcNOlB49dZuoFfvuWgJBCKp1XpWMu_u0aKH-VlMMUDTqn1C0saPq9mLOWck10tmowkHdb0/s1600/DSC_0391.JPG" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhovsUM0b-Pv9pjh7rBCqdIIbqyDxWTceNTubyNWZlY0Gr9ZR9oQJ0nq3se0h1aiclJYFRjkEYcNOlB49dZuoFfvuWgJBCKp1XpWMu_u0aKH-VlMMUDTqn1C0saPq9mLOWck10tmowkHdb0/s1600/DSC_0391.JPG" height="320" width="212" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjlBRXSjFX43R3oiPaXFRPbfjD0cxZnTg1lfmHe7OS9cgJlPnL9d_nHgFJiWZn6r_0dL56ZIKjCTOilQd2zaWTh2Iii7QExEQ2-L9C80MMfQAaLae6ft-UK6UI7kwPz3PkrmJEKedtOKz22/s1600/DSC_0368.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjlBRXSjFX43R3oiPaXFRPbfjD0cxZnTg1lfmHe7OS9cgJlPnL9d_nHgFJiWZn6r_0dL56ZIKjCTOilQd2zaWTh2Iii7QExEQ2-L9C80MMfQAaLae6ft-UK6UI7kwPz3PkrmJEKedtOKz22/s1600/DSC_0368.JPG" height="212" width="320" /></a></div>
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
...книжкові шопи, шок від цін і фіаско, при спробі знайти макдональдс ( епічна табличка із написом 5 м досі викликає в нас сміх) привели нас до якогось придорожнього кафе. Думаєте, ми вмирали зголоду і пішли їстив не таке й дешеве італійське кафе? Нє-а, природа просто кликала, і шукати ще годину макдональдс ми були не в змозі. Ну так, потринькали ми по 10 є на десерт і що? Відчуття того, що ти насолоджуєшся кавою та смакуєш якесь брауні на вулиці Італії скажу вам того варте! Так, були і Маки, із платними туалетами ( уявіть собі турнікети в маці) була і славнозвісна "Маргарита", вулична піцца здавалась нам нереально смачною і реально італійською ..:)</div>
<div style="text-align: justify;">
...ми просто блукали велицями, заходячи то в храм, то в крамничку, відкриваючи нові і старі місця насолоджувалися своєю безтурботністю...</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhFljTjCu4IeZwWRQR5Rd_vZ0dUxFkUnctKLl73wkYkLcCQwEqlK4bSYl4nCWJnjRsMoCIDDLfO5Axuye9kEFiiEGwhbP9cWpCvuR5i9JTYRGJXp2auuQlOBJ6Y3BMhAs9Cts7hIIvuWHB9/s1600/DSC_0397.JPG" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjSoq68Nh7D_wBvPjww7yiSWsq60T-H_pJy5J9vqqNrHzgMSAkSeaLDLtAS2mDp8xRmYceH3fxMV1tiwkTZ3J4zEsWZS95QdgZoInl7CsaAIyXuDJ5yPrDZTMYqOzzfi_rHx3pBX059mofG/s1600/%D0%B0%D1%81%D0%B0.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjSoq68Nh7D_wBvPjww7yiSWsq60T-H_pJy5J9vqqNrHzgMSAkSeaLDLtAS2mDp8xRmYceH3fxMV1tiwkTZ3J4zEsWZS95QdgZoInl7CsaAIyXuDJ5yPrDZTMYqOzzfi_rHx3pBX059mofG/s1600/%D0%B0%D1%81%D0%B0.jpg" height="424" width="640" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhFljTjCu4IeZwWRQR5Rd_vZ0dUxFkUnctKLl73wkYkLcCQwEqlK4bSYl4nCWJnjRsMoCIDDLfO5Axuye9kEFiiEGwhbP9cWpCvuR5i9JTYRGJXp2auuQlOBJ6Y3BMhAs9Cts7hIIvuWHB9/s1600/DSC_0397.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhFljTjCu4IeZwWRQR5Rd_vZ0dUxFkUnctKLl73wkYkLcCQwEqlK4bSYl4nCWJnjRsMoCIDDLfO5Axuye9kEFiiEGwhbP9cWpCvuR5i9JTYRGJXp2auuQlOBJ6Y3BMhAs9Cts7hIIvuWHB9/s1600/DSC_0397.JPG" height="424" width="640" /></a></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>Ліричний відступ</b></div>
<blockquote class="tr_bq">
<div style="text-align: justify;">
<i>(я не хотіла, щоб в цій розповіді було щось негативне або хмуре, та те, що зі мною сталось стало частиною мого "виживання" в подорожжі..)</i></div>
</blockquote>
<div style="text-align: justify;">
..блін, температура. в мене просто палало обличчя.в горлі нестерпно горіло і гарячка ставала ще дужчою. в відчутті безвиході я пішла до рецепшину нашого офігенного, чотирьох зіркового готелю де очікувала отримати підтримку. На моє невпевнене, відчайдушно-ламане англійське проханняшко допомогти мені з термометром, білозубий консєрж сказав, що принесе його в кімнату. Пройшло пів години. Блін, ну що за нафіг, вони що, забули про мене? А хріново було мені не на жарт. Коротше, на друге моє прохання відреагувала якась дівчинка, і знайшовши (після третього, наполегливого прохання ) термометр, простягнула його мені, вмить сказавши, щоб я його відразу принесла. Немає слів. Складалось враження, що ми, такі дві відчайдушні дівчинки вкрадемо термометр, бо ж ми прилетіли з України, а там все так кепсько, що дозволити собі купити термометр складно, мабуть так складно, як і жити в чотирьох зірковому готелі..Виснажена і роздратована таким ставленням я заходилась збиратись в аптеку.Температура схоже що від моєї злості піднімалась ще швидше. </div>
</div>
<div>
<div style="text-align: justify;">
Нерозуміння і розчарування вмить зіграли зі мною поганий жарт. Аптеки звичайно що були зачинені, на рецепшині, куди я відносила термометр про це не сказали. Вперше, я відчула себе надзвичайно чужою і непотрібною в цій чужій країні. Вперше я зрозуміла, на скільки в такій ситуації потрібна підтримка і вперше я збагнула, як важливо щоб поруч був хтось..</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<br />
<b>Епік фейл або одним словом Пістоя</b><br />
<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiRW3kpvDD62TjaUTUEeH2exR1Jr_J-1cVgCHlbdEsjqY-QfESyZwg38ySvR4ToOWT8DTGbz1X2lRNSi_RK5FZ2gnH2-axASJfrKdwb1tF4niANIcmcBACn0Gf9n7LXrfNLjuRBptuKv5KY/s1600/DSC_0503.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiRW3kpvDD62TjaUTUEeH2exR1Jr_J-1cVgCHlbdEsjqY-QfESyZwg38ySvR4ToOWT8DTGbz1X2lRNSi_RK5FZ2gnH2-axASJfrKdwb1tF4niANIcmcBACn0Gf9n7LXrfNLjuRBptuKv5KY/s1600/DSC_0503.JPG" height="640" width="424" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
...Третій день в Болоньї був останнім. Ми, вже добре орієнтуючись в місті,легко дістались Больонського вокзалу звідки,мали квитки на потяг до Флоренції, нашого наступного пункуту подорожі. Накрапав дощ, і схоже що Больонья вирішила осаточно зпаскудити всі ті хороші (ну їх було значно більше, чим поганих) враження від міста. Очікування потягу здавалось, тягнулось вічність. Відсутність лавок чи сидінь на вокзалі ми вже сприйняли як потрібне (після відсутності тротуарів це здавалось нормою) і наступні п"ять годин ми сиділи на битонному мурі, втупившись в екран однієї з крамничок, по якому безперервно крутилась реклама морозива...То були довгі, холодні години очікування і ми вже з нетерпінням чекали, коли вже покинемо непривітну Болонью і побачимо привітну Флоренцію.</div>
<div style="text-align: justify;">
...-Дивись, оці чуваки мабуть теж їдуть до Флоренції. -Ага. Стоїмо, впевнені, що стоїмо в тому місці і в той час, поруч з нами пара, що як виявилось їде в нашому напрямку теж чекає на наш потяг.Щось оголосили. Оголосили ще раз, і ці чуваки, крикнувши нам щось типу "Non, non, ragazzi !( щось типу, "ні, не те, друзі"<i>- прим. ред</i>) починають тупо летіти вперед. Я невстигаю оговтатись від швидкого перебігу подій і лечу щодуху (а звалізкою то було анріал просто) за Сашею, яка мотнулась слідом за нашою парочкою. Ескалатор, коридор, східці на верх і.......епічний від'їзд потяга, прямо перед носм!Тут можна було дати сто лохівських п"ятюнь. Як? Як блін так вишло?Як ми могли провтикати потяг, прямо перед носом прочекавши 6 бляха годин? Всі відповіді на питання поїхали слідом за поїздом, а ми, розуміючи яке все таки життя несправедливе, нарікаючи на свою карму, на непривітність Болоньї, на довбаний Болонський вокзал без сидінь, без чіткого розмезування із номерацією "прибуття" та "відправлення"(ми якраз чекали на прибуття потягу із колії "відправлення") нарікаючи на відсутність тротуарів, на куплені квитки, які провтикали, на гроші на вітер, нарікаючи і не падаючи духом ми поперлись до квиткової каси, купуючи нові квитки на потяг до Флоренції..</div>
<div style="text-align: justify;">
...-Може виходимо? Дивись, наступна станція наша!Ось тут, на папірці написано ж назву цієї зупинки. -Ну смотри, навигатор показывает,что еще надо ехать! Сходимось на думці, що папірець із роздрукованим маршрутом каже правду чим якийсь там навігатор і виходимо на наступній станції. Ніч. Колії. забута Богом станція (про варшавську станцію я ще гучно сказала) Ні душі. Не вистачає перекотиполя, щоб передати всю "глибину глибини" цієї яскравої, белюдної хрін-знає-якої станції хрін-знає-де. Ну ок, йдемо. Все ж правильно. Ми ж все зробили правильно. Впевнені що все ок з нашим місцем прибуття ми вирішуємо йти пішки до готелю. Щоб пересвідчитись в правильності напрямку питаємося в поодинокого таксиста біля станції. Відповідь була трохи приголомшливою: це не те місто, яке нам потрібне. Типу ви не туди заїхали. Сказати що ми офігіли то нічого не сказати! Та ну,то якась фігня,певно він щось переплутав..Такого повороту подій ніхто неочікував! Подумавши, що це таксист щось недоганяє ми побігли шукати ще якихось людей.Ще один перехожий підтверджує слова таксиста...В деякій паніці вибігаємо до колій і натикаємось на самотнього афроамериканця. Він пояснив нам, що свою зупинку ми прогавили і що наступний потяг вже навряд чи буде в такий пізній час, каже, що прихостив би нас, та сам студент і з гуртожитком трабли можуть бути (я подумки уявляю, як ми мостиось спати на краєчку цієї лавки, де сидить наш афроамериканець і обійнявши валізку чекаємо на схід сонця). - О, а таксі, ви можете взяти таксі, але це буде дуже дорого. З огляду на те, що це наша остання надія сьогодні дістатись готелю ми на радощах біжемо за афроамериканцем, який вже домовлявся з таксистом. -100 євро, каже. Їдете?<br />
...Нічні вогні змінювались одні за одними і відчуття тревоги ще ніяк не відпускало. Ми сиділи на задньому сидінні авто, яке котило нас до Калензано і,тримаючись за руки, молились аби скоріше цей день закінчився..Таксист щось жваво забелькотав і наше авто загальмувало. Схоже що приїхали. Блукаючи хв 15 по довгих коридорах готелю, ми, мабуть ще в стані аффекту ніяк не могли знайти наш номер. Нарешті. Стомлені й мабуть голодні ми завалились спати, підбадьорюючи одна одну мріями про завтрішню Флоренцію, про те, що завтра все буде круто, про те, що завтра ми будемо святкувати Великдень разом із сотнями флорентійців..<br />
<br />
<b>Кадер і люлякебаб</b><br />
<b><br /></b>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhVB9VBPkc0CnqozZ5RRU14M1ugELFAxkissuEHi_GPaSE4XLTXCzVC0vbfiOgwHpLVmcsD6Zcllx8U1n7xV5tv7OsDGpUlfwxTmIbynHM55MahHfJUtTu-Zg3d6HI2spCkKgi3d-bUoWmY/s1600/DSC_0513.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhVB9VBPkc0CnqozZ5RRU14M1ugELFAxkissuEHi_GPaSE4XLTXCzVC0vbfiOgwHpLVmcsD6Zcllx8U1n7xV5tv7OsDGpUlfwxTmIbynHM55MahHfJUtTu-Zg3d6HI2spCkKgi3d-bUoWmY/s1600/DSC_0513.jpg" height="400" width="265" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiz3jc-Kk-vd_fHudBjCPoBlrIIgA43ERs8FUTmzzFTB4AtEnFutbbh-NyBTLubWes7HfWxEH1oTkqoJ1iKDIGtgly5KAYWohbgggprMxcqyFHHWLlrz0zY6qHfeKyoDW0eoX76WXRYfNsP/s1600/DSC_0545.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiz3jc-Kk-vd_fHudBjCPoBlrIIgA43ERs8FUTmzzFTB4AtEnFutbbh-NyBTLubWes7HfWxEH1oTkqoJ1iKDIGtgly5KAYWohbgggprMxcqyFHHWLlrz0zY6qHfeKyoDW0eoX76WXRYfNsP/s1600/DSC_0545.jpg" height="400" width="265" /></a></div>
<b><br /></b>
<br />
Ранній сніданок в безлюдному готелі додав нам сил і гарного настрою. В передчутті хорошого дня ми пішли до рецепшину питатись, як дістатись до Флоренції ( ми зараз в Калензано, 20 км від міста) Та консєрж недуже нас втішив. Сказав, що сьогодні, ймовірно, ніякого транспорту до Флоренції не буде, адже Великдень як не як!І що є варіант з потягом, але не факт що щось їхатеме до міста. Не втрачаючи оптимізму ми поперлись до залізничних колій. На щастя, вони були неподалік. Наступні хвилин сорок ми, в очікуванні потяга розважали себе фотографіями та обдивлялись красу навкуги. Яскрава весняна зелень, що розтягнулась навколо Калензано робила це місце казково красивим.<br />
...-Я щас быстренько спрошу, едит ли поезд в сторону Флоренции, а ты если что запрыгнешь потом. -Ага. Потяг наближався до нас, Саша прийняла позицію плигати до потягу та питатись про маршрут, я, стиснувши рюкзак, чекаю на команду Саші. Срібна цятка потягу насувала на нас і Саша вже було налаштувалась заскочити в потяг, як...той несамовито швидко пронісся повз нас, лишаючи слідом куряву та наші розбиті надії.<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhT7oZ7gyoneBH6NIrlwivOeOwmb7hpKd0vUjtX3PUDvEmD_gwUzcnnVP2VpGT7p9iK-59FfsrDhfFSu_U8pHh4sJC7drguY_KCXRiok-B8WCVug9zm4-EUpL-X6wXQRht8AbZQvQ9Td1e2/s1600/DSC_0513.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh4xnsz8ayGc0Rsn7WFCUJsrtqW8I3S75BqRJEopNWY0jCAwX30zRZmCzSM-tSurFSK9pYd3S43S2MsYl_jyGWu2QJ8W18HqECanR0zfdujNFBap9xD66xjFmbiPffwuuL2brgudfher6yS/s1600/DSC_0517.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh4xnsz8ayGc0Rsn7WFCUJsrtqW8I3S75BqRJEopNWY0jCAwX30zRZmCzSM-tSurFSK9pYd3S43S2MsYl_jyGWu2QJ8W18HqECanR0zfdujNFBap9xD66xjFmbiPffwuuL2brgudfher6yS/s1600/DSC_0517.jpg" height="424" width="640" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
Ми поржали із свого оптимізму і вдачі і пішли вже було ловити якесь таксі(розуміючи, як неймовірно дорого обійдеться нам поїздка до Флоренції) як в моїй голові майнула ідея "А давай стопити!". 15 хв блукання автосрадою і ми, два дівчиська із папірцем "Firenze" в руках ловимо свою вдачу на запиленій дорозі Калензано. Прямуючі нам на зустріч автівки трохи приторможували, певно намагаючись роздивитись наш папірець із написом або якраво жовту сукенку Саші і віночок на голові ;) та підвезти нас ніхто не барився. Із деяким відчаєм ми вирішили рахувати до 10 автівок і йти шукати таксі, бо часу гаяти на дорозі, коли на Флоренцію в нас відведено один день аж ніяк не хотілось. 7, 8, 9 - ніхто не гальмує. І.... якимось магічном чином, наше 10 авто, як наш лотерейний квиток- загальмувало! - Ту Фірензе???!!!-питаюсь -Si! каже наш італієць албанської зовнішності і ми, з трохи тремтячими чи то від страху чи то від радості колінцями мостимось в автівку до Кадера...<br />
-Гранде Фортуначе!-каже нам Кадер .Вам дуже поталанило-розумію я. Кадер, наш не розмовляючий англійською водій, розповів нам, що сьогодні нічого не їде із громадського транспорту до міста, і що він повертатиметься сьогодні назад, до Калензано, і якщо ми захочемо то він забере нас із Флоренції. Ми не могли повірити своїй Фортуначе! Наш перший в житті закордонний автостоп і такий вдалий! Наступних 40 хвилин ми слухали Кадера, розуміючи і не зовсім про що він говорить, переповідали йому про свої мандри і просто сміялись.Відкинувшись на сидінні авто, я думала, що як чудово, коли можна порозумітись з людьми по при знання мови, по при національні та етнічні відмінності. Як чудово зустрічати хороших людей на своєму шляху!<br />
- Я заберу вас о 6. Чудово!Чао, амігос! Кажемо ми Кадеру, і, захлопнувши дверцята автівки йдемо роздивлятись омріяну Флоренцію. З перших хвилин в цьому місті нам сподобалось все. Здавалось, що дух великих творців літає в повітрі, і кожен камінчик та клаптик землі просягнуті захоплюючою історію розквіту і падіння цього величного італійського міста..<br />
Поблукавши повз блошиний ринок, вщент забитий всіляким антикваріатом, ми, попрямували до величного Собору Санта Марія дель Фйоре. Проходячи повз вузесенькі вулички та квартали ми бачили фрагменти Собору, що майорів вдалині.Щоразу, коли купол собору ставав ближчим до нас, хотілось просто затамувати подих і насолоджуватись його величчю та красою.<br />
...О ф і г е т ь ! Бракувало слів, щоб передати ті емоції, які викликала в мене ця архітектура пам"ятка. Я бачилацей собор у фільмах, на фотографіях, малювала в своїй уяві але побачивши в живу та доторкнувшись до увіковічненої історії в мене забракло слів, щоб передати його красу. Я роздивлялась кожну засічку, кожен листочок, торкалась холодного мрамуру собору і подуки переносилась в часи Джотто і Шекспіра. То було прекрасне відчуття прекрасного. Добряче нафоткавшись на фоні собору і потоптавшись разом із сотнею туристів ми пішл далі, залишаючи могутньо-магічну постать собору позаду..<br />
Золотава вивіска магазину "Lindt", люди, з кошиками величезних шоколадних яєць, загорнутих в яскраві упаковки заманили нас до крамниці із солодощами, де ми "пропали" на добру годину..<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhE3JHyXPD0oD3xdEOHO3LyYMEw8KHFpRm_MlRVQEAJcX91pBLmIWhIBYepscgTIup9oG3Fwd3cTj8BGcTbI9Q0db25uqAStMIeN6oqAOiCQQSAGV_7HrAIHO3EDH_KpxolHurD5w_Ytw-b/s1600/DSC_0607.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhE3JHyXPD0oD3xdEOHO3LyYMEw8KHFpRm_MlRVQEAJcX91pBLmIWhIBYepscgTIup9oG3Fwd3cTj8BGcTbI9Q0db25uqAStMIeN6oqAOiCQQSAGV_7HrAIHO3EDH_KpxolHurD5w_Ytw-b/s1600/DSC_0607.jpg" height="240" width="400" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgMt1v9V3PV31lj7Q20fwiouEg998Ksdzfj3cmvmrc1LJmy7uQDMfF7cqBFJhNb6ODo-KW6-jzh78VgP6uT5zecdhPpd8PbXBrfIqqLpJCurWotWq8WJo0TqfBV_HI3CUQh2kk9tZbtn14Y/s1600/DSC_0610.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgMt1v9V3PV31lj7Q20fwiouEg998Ksdzfj3cmvmrc1LJmy7uQDMfF7cqBFJhNb6ODo-KW6-jzh78VgP6uT5zecdhPpd8PbXBrfIqqLpJCurWotWq8WJo0TqfBV_HI3CUQh2kk9tZbtn14Y/s1600/DSC_0610.jpg" height="320" width="221" /></a></div>
<br />
Накупивши шоколаду, задоволені і щасливі ми порямували до ще одного маст сі місця у Флоренції - мосту Пуенто Веккьо, оминаючи лавки із морозивом та не оминаючи магазини з листівками та книгами..<br />
Звичайно ми читали про купу всяких там туристичних місць, навіть була карта з маршрутом та бажання заходити до музеїв, втрачати купу часу, стоячи в черзі ну зовсім не хотілось. Тому ми просто гуляли. Ми бродили. Було просто чудово бродити вулицями і заходячи час від часу то до якоїсь вежі, то до площі то ще до якоїсь пам"ятки.<br />
Флоренція прекрасна. Вона така, яку я так яскраво малювала в своїй голові.Чаруюча і загадкова, переповнена історією і красою. Це місто в якому хочеться забутись і знайтись десь на залитій сонцем терасі, попиваючи келих прохолодного вина і насолоджуватись навколишньою красою. Це місто з душею. Воно закохує і кохає.<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9LiuoK5l0itm2URX4_3CJWMm3p_yOSAE2N_q_rCF7xUezBeLtWK9Ov2MuOIuW3gsztoDYOQdJZcg8dWagVYgM_X9we1RbeYG3Cpmoj91Wewl-dLAbGGdJK_tjoNImDtsyEOaF09pRWIBj/s1600/DSC_0787.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9LiuoK5l0itm2URX4_3CJWMm3p_yOSAE2N_q_rCF7xUezBeLtWK9Ov2MuOIuW3gsztoDYOQdJZcg8dWagVYgM_X9we1RbeYG3Cpmoj91Wewl-dLAbGGdJK_tjoNImDtsyEOaF09pRWIBj/s1600/DSC_0787.jpg" height="400" width="265" /></a></div>
<br />
...Наші кілька незабутніх годин вже вичерпувались і голинник котив стрілку до шостої, а це означало що ми маємо йти до нашого друга Кадера, що мав чекати нас на домовленому місці. З гіркотою в душі, що не встигли побачити неймовірну понораму міста ми поспішили до нашого друга-водія. Рівно о 6 білозуба посмішка цього італійця зустріла нас на парковці<br />
...По дорозі в Калензано виявилось, що Кадер, наш люб"язний водій просто захотів нас відвезти, і що він повертатиметься знову у Флоренцію коли нас підвезе. Я не перестаю дивуватись з людей. З їхньої доброти та безкорисності..<br />
Зробивши пару фоток на прощання, ми махаємо Кадеру і йдемо на вивіску Carefour, в надії купити там все, бо ми згадали, що саме доречно було б поїсти щось. "Поцілувавши" замок маркета ми пшли до другого, а потім третього, а потім добрі люди сказали що сьогоні свято і магазини зачинені :) Але шлункові це не пояснниш то ж при вивісці Open на якійсь придорожній забігайлівці ми пішли на запах поживи. 5 євро і пластикові коробки, із майонезно-салатно- м"ясною сумішшю лежали в наших рюкзаках.<br />
Люлякебаб із придорожнього кафе в Калензано відкрив список "Найгидотніше що я колись їв у Європі" і став останнім що я колись зкуштувала із кавказької чи якої там кухні :) - Хорошо, что хоть булочка есть- оптимістично сказала Саша,і ми, щоб врятувати залишки цього чудового дня, нарядившись у все найкраще що було у валізці пішли до готельної терраси.<br />
...Насолоджуючись келихом вина та вдихаючи весняне прохолодне повітря я відчувала смак життя.П"яніючи від думки про те, що мрії збуваються, я відчувала себе по справжньому щасливою.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj6R9DSqL-e2IyIfj6ih-wPKDOu0JLuR2uMtS_VGP0Soa5ZIPpHMiEspVXB1hOwAww-ImhaW81LmovW97J_A0yFwG3V89gxO7UepStv-Y0N6e4IlpEwRT4cJVZeg6OToGw608TNNtuEYJ4s/s1600/h2SMS82peEc.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj6R9DSqL-e2IyIfj6ih-wPKDOu0JLuR2uMtS_VGP0Soa5ZIPpHMiEspVXB1hOwAww-ImhaW81LmovW97J_A0yFwG3V89gxO7UepStv-Y0N6e4IlpEwRT4cJVZeg6OToGw608TNNtuEYJ4s/s1600/h2SMS82peEc.jpg" height="424" width="640" /></a></div>
<br />
<b>Місто щасливих людей</b><br />
<b><br /></b>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<b><br /></b>
<br />
Що за фігня! Туалет 3 євро! Ну це ж блін грабіж якийсь. Ми дивувались і сміялись із скланих дверцят в туалеті, що так дивно відчинялись і зачинялись, а потім сиділи довгих дві години на металевих лавках вокзалу смакуючи несмачне морозиво, яке як по іронії долі переслідувало нас ще з болонського возкалу ( рекламу, яку ми дивились, чекаючи потяг, пам"ятатимемо ще довго)).<br />
Ще один епік фейл і ми дізнаємось, що до містечка Вігазьйо (15 км. від Верони) ніякий транспорт сьогодні не ходить, ну свято ж!) В деякій паніці починаємо бігати по вокзалу, в пошуках хоч чогось на колесах, та все марно.<br />
<br />
-Ви сестри? - запитує в нас молоде темношкіре подружжя на зупинці.Пара сприйняла нас за сестричок-школярок, які тікають кудись із наплічниками за спиною)) Ще трохи порозмовляли з ними, вони навіть запрошували нас до себе в гості. Я все ж не перестаю дивуватись із людської простоти та доброти.<br />
<br />
...-далі доведеться йти пішки- каже нам водій автобусу, який на привеличезне щастя їхав сьогодні в сторону Вігазьйо. -Ну ок. Виходимо.- Да тут нефиг идти! - заявляє як завжди оптимістично Саша і ми чешемо вперед. Червона парасолька Саші майорить як жезл працівника ДАІ, сповіщаючи про перешкоду на дорозі. Навігатор сповіщає падруженці про напрямок, я тягнусь позаду, разом із помаранчевою валізкою, що ледь тримається на своїх хитких колесиках, від скреготу яких, мені болить в серці, як подумаю, що от от і вони відваляться...<br />
<br />
-Юпиии!Пришли!!-сповіщає Саша про наше наближення до готелю, і тремтячі ноги, пройшовши щойно 6 км радіють найбільше..<br />
То було розчарування. Розчарування в перемішку з втомою. Знову день змарнували в дорозі. Знову щось пішло не так. Через відсутність транспорту доведеться провести решту дня в готельному номері, і Верону ми побачимо вже завтра. Не хотілось нічого. Окрім їжі. Ми знову забули що нічого не їли, ще після вчорашнього люля кебаба..Зібравши залишки сил ми пішли шукати їжу..Адміністратор готелю невішно заявив, що ще хв. 30 і всі магазинчики, яких в цьому містечку не так багато- зачиняться. -Давай возмем велики!- заявляє Саша, і ми вже котимось по вузесиньким велодоріжкам містечка в пошуках поживи. Проїжджаючи повз різнокольорові будиночки, маленькі парканчики, затишні подвір'я я здаэться вже забула про втому і голод. - Яка ж тут краса!Я ледь стримувала свій захват. Кожних 10 метрів ми зупинялись щоб подивитись, чи то на чійсь дворик, чи то просто подивитись на чийсь будинок.Знайшовши певно єдине відчинене кафе ми взяли піцу та колу, і вже через 10 хв. смакували життя на старому подвірї, вид із якого виходив на безкраї виноградники...То був один із таких моментів, коли ти забуваєш про все на світі. Про все. Тобі просто добре, тобі просто комфортно. Тобі просто...<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhq0LZ5D0i3JnkWNjyo-ouJPHTTOpCazzOdkqVQkYB2bApqfdmxz6vXB73SXGeDLkzZ6NMfI2Mmj55JEoHNz1Yu9H8GDo-7mMOG72xREMYSlhJMksiU6Pm2c8P3lvaZWgShuCH1dJtqmJF5/s1600/%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE+1+(1).JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhq0LZ5D0i3JnkWNjyo-ouJPHTTOpCazzOdkqVQkYB2bApqfdmxz6vXB73SXGeDLkzZ6NMfI2Mmj55JEoHNz1Yu9H8GDo-7mMOG72xREMYSlhJMksiU6Pm2c8P3lvaZWgShuCH1dJtqmJF5/s1600/%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE+1+(1).JPG" height="640" width="480" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<br />
Не знаю скільки ще часу ми їздили по містечку, хотілось не думати про те, що година оренди велосипеда закінчується, хотілось просто летіти. На мить мить мені здалось, що я зможу просто їхати не зупиняючись, їхати впред і не думати ні про що. Зупинившись біля поля з теплицями, від яких відкривався вид на захід сонця я на мить уявила своє життя тут. Уявила своє мальовниче подвір'я, свій чепурний помаранчевий будинок, своїх дітей, сім'ю, великого лахматого собаку, двох собак, уявила як я вирощую щось на цих полях і як зустрічаю та проводжаю схід і захід сонця, як зустрічаю і прводжаю тут свою старість, своє життя..Посміхаючись від свої сміливих мрій я попрямувала до готелю, думаючи, що колись ще повернусь сюди, повернусь, щоб почати нове або провести решту життя тут..<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjayIWJaT9_K3Nf_mg4gU-vLkvnLkjfUJVcgvKrdrn1hetRKR0BOxsdoMx_PxMlxcnKWsWsmag1Q0gpp8rTd_lfx6BJEm8SVICPVuwwfn4VAcg_QsefeIz6ErQQEa-vpAIeg839G8h_X47Q/s1600/%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE+4+(1).JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjayIWJaT9_K3Nf_mg4gU-vLkvnLkjfUJVcgvKrdrn1hetRKR0BOxsdoMx_PxMlxcnKWsWsmag1Q0gpp8rTd_lfx6BJEm8SVICPVuwwfn4VAcg_QsefeIz6ErQQEa-vpAIeg839G8h_X47Q/s1600/%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE+4+(1).JPG" height="480" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<br />
<b>Бідна, бідна Джульєтта..</b><br />
<br />
...наступний день почався досить рано. Наша тріп закінчувалась, вже завтра ми будемо прямувати до дому, та поки що думати про це не хотілось, хотілось вже оглянути нове місто- Верону. -Бонджорно! -зустрів нас посмішкою і привітанням водій автобусу, і ми. вмостившись в зручні сидіння автобусу, наступну годину слухали італійське радіо та насолоджувались мальовничими краєвидами, що щоразу відкривались перед нами.<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgVTKBRiclhm96eGmc9CF9KCP_snrd2G6efLzCJOfOee2ZikO5MVxzjtCDPsrJo_0V5jlAAoFt1b9B6TgZ2Dz_B-sd9sQmgIm8ViQWA02auludbE2d3BSwKdtQPnDw1Pic5mkjYkaEmi44v/s1600/DSC_1017.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgVTKBRiclhm96eGmc9CF9KCP_snrd2G6efLzCJOfOee2ZikO5MVxzjtCDPsrJo_0V5jlAAoFt1b9B6TgZ2Dz_B-sd9sQmgIm8ViQWA02auludbE2d3BSwKdtQPnDw1Pic5mkjYkaEmi44v/s1600/DSC_1017.JPG" height="424" width="640" /></a></div>
<br />
Враховуючи всі останні події, всі міста і пригоди, від останнього міста Верона ми нічого особливого не очікували. Хотілось просто блукати,не поспішаючи, що ми власне і зробили. Відмітивши на мапі маст сі місця ми почали огляд міста із величних храмів та історичних місць міста, які здавалось були на кожному кроці. -Полууниціі- запищали ми із падруженькою, побачивши фруктові лавки, на яких красувалась ця ягода. Мені здається що бувають такі моменти, коли не залежно від того, скільки грошей в кишені ти можеш дозволити собі витратити їх на щось більше, чим просто поїсти, чи купити якусь непотрібну річ. Так, ми купили ті суниці,і пофігу, що можа було б купити за ці гроші щось поживніше, пофігу, ми просто смакували ними на сходах якоїсь будівлі, бо так хотілось, бо хотілось просто насолоджуватись життям ;)<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh_r7CrvAbxNtz5lUbG7fH1gITezcTmac_MPBsdy8nUsjkX8eLgNS0t_fxUFb5ByI_npSYkJx7dXOE_n3ztjJhMObMKFHTSsJS2pg8DahtDp636dik2c3m1GQXXfeSNB5OVJ-qPfgrgsh2j/s1600/DSC_1048.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh_r7CrvAbxNtz5lUbG7fH1gITezcTmac_MPBsdy8nUsjkX8eLgNS0t_fxUFb5ByI_npSYkJx7dXOE_n3ztjJhMObMKFHTSsJS2pg8DahtDp636dik2c3m1GQXXfeSNB5OVJ-qPfgrgsh2j/s1600/DSC_1048.JPG" height="424" width="640" /></a></div>
<br />
Органна музика в храмі викликала море мурашок та естатичного задоволення. Ніщо не додає мені більше асоціацій і яскравих спогадів як мелодія та запахи. Це те, що миттєво повертає мене в те чи інше місце, миттєво, це якась магія, алхімія, не можу пояснити.<br />
Вирішуємо здійнтись на вежу Ламберті, і, подолавши 263 сходинки перед нами відкрилась незабутня понорама міста. Безкрає небо, всі ті маленькі будиночки і споруди навіювали якісь історичні думки і відносили мене кудись, в середні віки...<br />
Про Дім Джульєтти я наслухалась від Саші ще до поїздки, це певно було одне із найбільш бажаніших місць, які так хотіла побачити падруженька. Романтична історія із фільму "Листи<br />
до Джульєтти" викликала в Саші купу вражень, тому ми поспішали до цього казкового місця. Перше що Саша сказала було " Вот е фак?" Із за спин туристів я ледь розгледіла статую бідолашної шекспірвіської героїні, із якою здавалось безперервно роблять селфі..Це так сумно якщо чесно.А ще сумніше виглядало саме місце.де увіковічнили Джульєтту. Купа, куууупа жуйок обліпила всі доступні керпічики і камінчики навколо. Я коли тільки но зайшла, не могла збагнути що то таке. Не знаю, із якою метою роблять це туристи, але виглядає це дуже дуже жалюгідно. Ми навіть не фоткались, не знаю, чи просила щось Саша в Джульєтти , як в легенді, я лише подумала, що бідолашній Джульєтті і так дісталось...<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjLI_uxoT0nDez4ws9_PBA-kh633BhW7_KyahHNY57ZdPUnmhSZDLTctsgaPknFRprSM9LKKNk5SDVbfJfvHdO7Sx6Uxd5s6OD2cSz-LkMP-w-KtJVfO-izgUcHRGCD-Ui675rY0StH0cRj/s1600/DSC_0019.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjLI_uxoT0nDez4ws9_PBA-kh633BhW7_KyahHNY57ZdPUnmhSZDLTctsgaPknFRprSM9LKKNk5SDVbfJfvHdO7Sx6Uxd5s6OD2cSz-LkMP-w-KtJVfO-izgUcHRGCD-Ui675rY0StH0cRj/s1600/DSC_0019.JPG" height="424" width="640" /></a></div>
<br />
..ввечері ми знову вирушили гуляти по Вігазйо. Зустрічаючи поодиноких жителів, привітного дідуся, що помахав нам рукою, зустрвчаючи усміхнених людей, я вірила в те, що це містечко особливе, що це містечко, в якому живуть щасливі люди.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJWPLfKeRFsCalfbmvkWkxA9n5ey3kXH4VqjUO_LTClKR9MuUBlOjXD7VRVB2hDmNW3ws2D4_Uy1cDEdU1516YHNqb-pmzDVm0-2SXs3xI9ImR6quTAhptk4saoWkHfHDigOYYobYwRvBc/s1600/DSC_0954.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJWPLfKeRFsCalfbmvkWkxA9n5ey3kXH4VqjUO_LTClKR9MuUBlOjXD7VRVB2hDmNW3ws2D4_Uy1cDEdU1516YHNqb-pmzDVm0-2SXs3xI9ImR6quTAhptk4saoWkHfHDigOYYobYwRvBc/s1600/DSC_0954.JPG" height="424" width="640" /></a></div>
<br />
<br />
<b>Кінець або початок</b><br />
<br />
Дорогу із Вігазьйо до Тревізо, звідки в нас був літак до дому пам'ятаю смутно. Вже їдучи в автобусі до аеропорту ми зустріли бабцю, яка зруйнувала мій нещодавно сформований стереотип про привітних, доброзичливих італійців. Бабця щось сварилась, сварилась на нашу валізку, яка певно забрала її простір, гримала на водія, на туристів і просто так. Ми лише посміхались, не розуміючи ні бельмеса про що вона там белькоче. Смішний випадок, ми подумали що "пахне домівкою", що скоро до дому))<br />
..Вже в літаку я подумала про відмінність націй. Подумала, чого бракує нам, українцям, щоб посміхатись та вітатись в автобусі незнайомим людям, щоб зробити просто комплімент на вулиці( У Болоньї жіночка серед вулиці зупинила Сашу і сказала що їй подобається як вона одягнена ), щоб робити добрі справи безкорисно, просто так. Це ж така проста річ, яка робила б нас на крок ближчими до європейців, проста річ, для якої не потрібні реформи, хіба що в своїй голові.<br />
<br />
Чому я все це пишу?Нічого корисного, з точки зору туризму із моєї розповіді не отримаєш. Я не розповідаю про те, як поїхати мега бюджетно за кордон, не кажу про круті туристичні лайфхаки. Та й не в цьому суть. Суть в тому, що я не забула. Не забула за рік того, що змінило життя. Кожна дрібниця, кожен спогад закарбувався в моїй голові назавжди. Це моя згадка про те, як одного разу я почала мріяти про Італію, як я закохалась в цю кріїну і про те, як ця, здавалось мені чомусь нездійсненна мрія здійснилась.<br />
<br />
Думаєте, я жалкую, що провела більшість часу в переїздах, що пропускала потяг, що заїжджала туди куди не потрібно було, що "попадала" на гроші, що захворіла, що виникали труднощі із мовою, що були непорозуміння із подругою і що "тирчала" ще гроші після поїздки - та н і ф і г а! Я б із задоволенням пережила всі ці події ще раз, всі ці трабли, міста, місця, всі ці люди, обличчя і фрази. Я згадую ті моменти життя, як щось неймовірне, як щось таке, від чого тремтять коліна і стають вологими долоні. Рік пройшов, а адреналін ще досі в моїй крові:) Це крутий період мого життя, це мій спогад про те, моє нагадування, як важливо про щось мріяти, чогось дуже хотіти. Це мій челлендж і мій чендж ! ( може й звучить пафосно, та то перше, що прийшло в голову).<br />
<br />
Мрійте, мрійте і ще раз мрійте! Відривайтесь іноді в своїх думках і мріях. Чим сміливіше тим краще;) І робіть, здійснюйте, змінюйте і живіть на повну, бо блін життя таке неймовірне, варто тільки повірти і перевірити це ;)<br />
<br />
<b>Фух, все</b><br />
<br />
<b>П.С.</b> Я вдячна всім всім добрим людям, що підтримували мене і вірили в мене, зокрема своїй падруженці, за "копняка під зад"", за те, що повірила і була на одній хвилі зі мною <3, Олександру О., за допомогу і маршрут ;),Льоші, за те,що гостинно прийняв нас в Харкові, вдячна Пшемику, бабці із зупинки в Болоньї, смуглявому хлопцю із автобусу, темношкірому хлопцю із Пістойї, водієві таксі, Кадеру, працівникам готелю в Калензано, та всім всім добрим людям, що зустрічались на нашому шляху. Якщо існує карма, то всім вам буде по +100500;)<br />
<br />
<b>Тепер точно все. </b><br />
<br />
14.03.15<br />
<br />
<br />
<b>Наш маршрут:</b> Черкаси-Харків-Варшава-Юзефуф-Болонья-Пістоя-Калензано-Флоренція-Верона-Вігазьйо-Тревізо-Київ<br />
<br />
<b>Плейлист</b>: <a href="http://8tracks.com/merrymeri/viva-italia" target="_blank">http://8tracks.com/merrymeri/viva-italia</a><br />
<br />
<br />
</div>
</div>
</div>
jnkjnhttp://www.blogger.com/profile/03985717100350472487noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-3699018409232837888.post-90198854871390611292014-12-26T23:38:00.001-08:002014-12-27T01:01:38.485-08:00Merry Christmas!<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div style="text-align: justify;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhUK-E_zdt7ifYQnDikkIhWT2LHCaIzdZNNHFIwX5tqdqChzj5zr8894BuiVpEyzbUw4AbkqnW1JuLbavUWnkU87KPUeDpfBsWV9fQP74MAntSlxAcuX3Z1fz92CR8y0i6U4iRvpC_xOt32/s1600/PDfjz1QRAYQ.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhUK-E_zdt7ifYQnDikkIhWT2LHCaIzdZNNHFIwX5tqdqChzj5zr8894BuiVpEyzbUw4AbkqnW1JuLbavUWnkU87KPUeDpfBsWV9fQP74MAntSlxAcuX3Z1fz92CR8y0i6U4iRvpC_xOt32/s1600/PDfjz1QRAYQ.jpg" height="480" width="640" /></a></div>
<br />
Все менше і менше залишається часу до Нового Року, а настрій щось зовсім не новорічний..Сірі, сирі ранки зовсім не додають натхення, а дощі ще більше його пригнічують. Щоб зовсім не зкиснути і не грузитись я віднайшла декілька кльових способів як зробити настрій по-справжньому новорічним ;)</div>
<div>
<div style="text-align: justify;">
Мене завжди надихали листи. Пам'ятаю як в школі ми з однокласнецею майже щодня обмінювались листами. Часу на спілкування в школі нам бракувало, тож всі думки і переживання викладали на папір. Прошло чимало років, а паперові конвертики, зроблені власноруч, дитячі думки і закарлючки повертають в шкільні роки, даруючи спогадам приємну ностальгію...)</div>
<div style="text-align: justify;">
Зараз непевно така рідкість отримати паперового листа...</div>
</div>
<div>
<div style="text-align: justify;">
Для тих, хто ще любить заглядати в поштову скриньку і знаходити там не лише непотрібну рекламу та передвиборчу агітацію існує така крута штука як <a href="http://www.postcrossing.com/" target="_blank">Postcrossing </a> Це сервіс, який обєднує любителів паперового листування із усього світу! Працює він дуже просто. Реєструєтесь в системі, заповнюєте трохи свій профіль, натискаєте " Відправити листівку" і сервіс рандомно обирає для вас адресу людини з будь-якого куточку світу!<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhE91yCkyoygNt82qhwLdTdnVKaNGmfFK2Puo3EOkg_QHVSMf-lAJ3BnacPOfMkXFGHxVeLJ_eMZfQ5n4_M9a7X2PZDigwkub4lu7uMoimqT0PqpizpSGibVinDrMgm12vv7ALPi1FTAHC7/s1600/i3N975ZAaI4.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhE91yCkyoygNt82qhwLdTdnVKaNGmfFK2Puo3EOkg_QHVSMf-lAJ3BnacPOfMkXFGHxVeLJ_eMZfQ5n4_M9a7X2PZDigwkub4lu7uMoimqT0PqpizpSGibVinDrMgm12vv7ALPi1FTAHC7/s1600/i3N975ZAaI4.jpg" height="640" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
Потім пишете лист, вкладаєте в нього листівку і скоренько несете до поштової скриньки. Головна умова - написати на листівці ID код, який сервіс надасть вам разом із адресою посткроссера. Це потрібно для того, щоб людина, яка отримає ваш, лист змогла зареєструвати його в системі (для цього є проста функція на сайті) Таким чином ви зможете побачити скільки кілометрів пролетіла ваша листівка, та за скільки днів вона опинилась у поштовій скринці адресанта. А ще, не менш важливим є те, що коли вашу листівку зареєструють в системі, наступною рандомною адресою буде ваша і вже хтось із Фінляндії, або ж із Британії чи може Малазії писатиме для вас свої вітання :)</div>
<div style="text-align: justify;">
Ось так наприклад долетіла моя листівочка до Гамбургу, подолавши 1586 км :)</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhaP3TdtpjlrE3KWBdmz8b1azJFFvm7xSFVSPsUbor6EVVqSJN9s-XPZhtLkaesbAhGKeOSrzw31B_9b-DX-ZT1KEwMJnKy7uHDeJGSoffufHUYrmgTbr-AfCakHSD0lhqVN3kVsXCL5l5q/s1600/%D0%A1%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%88%D0%BE%D1%82+2014-12-26+09.19.54.png" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhaP3TdtpjlrE3KWBdmz8b1azJFFvm7xSFVSPsUbor6EVVqSJN9s-XPZhtLkaesbAhGKeOSrzw31B_9b-DX-ZT1KEwMJnKy7uHDeJGSoffufHUYrmgTbr-AfCakHSD0lhqVN3kVsXCL5l5q/s1600/%D0%A1%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%88%D0%BE%D1%82+2014-12-26+09.19.54.png" height="271" width="400" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
Щоразу малюючи листівку чи підписуючи конверт я просто шаленію від того, що вона зможе принести комусь радість :) Хіба ж це не щастя?!</div>
<div style="text-align: justify;">
Цього року всім відома <a href="http://novaposhta.ua/" target="_blank">Нова Пошта</a> запустила не менш цікавий та надзвичайно чудовий сервіс <a href="http://secretsanta.com.ua/" target="_blank">Таємний Санта</a>. Суть його дуже схожа до Посткросінгу, але НП пропонує зареєструватись, вказати контактні дані, а також розповісти про свої хоббі. Далі все відбувається як і в посткросінгу, ви отримуєте адресу незнайомої людини, для якої ви будете Таємним Сантою. Для того, щоб мати хоч якесь уявлення що дарувати НП пропонує при реєстрації вказати хоббі. Далі все просто - обираємо подарунок, пишемо свої побажання і йдемо на Нову Пошту, куди й передаємо пакуночок від Таємного Санти ;) Фідбек не змусить вас чекати -Таємний Санта із іншого куточку нашої країни вже обирає для вас подарунок ;)</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiLmPLslU7rH9nKwZZeS1L7BNnk0v3408kDNMXAgv9lHpw1eIvi7MefUJUuAzbbhyV6v8W_BXMuwVIx3T1NGBEAMdSquwPQvPApnbIsLoTrvPDCdEC-3AtXVHBofn1Hm_9FrPfFePTTiHr3/s1600/share.png" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiLmPLslU7rH9nKwZZeS1L7BNnk0v3408kDNMXAgv9lHpw1eIvi7MefUJUuAzbbhyV6v8W_BXMuwVIx3T1NGBEAMdSquwPQvPApnbIsLoTrvPDCdEC-3AtXVHBofn1Hm_9FrPfFePTTiHr3/s1600/share.png" height="336" width="640" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Я от дуже вдячна своєму "Таємному Санті" за книгу Жадана.Такі приємності роблять життя яскравішим :)<br />
А ще, для скептиків які не вірять в Санту існує його <a href="http://santaclauslive.com/en/" target="_blank">сторінка</a>, на якій можна дивитись стрім із офісу Санти у Фінляндії !Майже 3 мільйони перглядів щодня! Також на сайті є графік роботи Санти, і всі охочі можуть заглянути до нього в гості, або ж просто проглянути його стрім і проникнутись новорічним настроєм :)</div>
<div style="text-align: justify;">
А щоб розрядити тяжкий робочий день можна трохи залипнути на <a href="https://santatracker.google.com/#village" target="_blank">Санта Трекері</a>. Я як завзятий прихильник флет ілюстрації і анімації просто обожнюю цей сайт :) Окрім кльової графіки там є безліч відосиків, іграшок і різних фіч. Як наприклад написати від імені Санти жартівливий лист другу чи колезі :)<br />
Ну і як же без різдвяної музики? Насолодитись новорічною музикою можна на сайті <a href="http://8tracks.com/" target="_blank">8tracks</a>, Тегнувши Christmas ви віднайдете понад 10 тисяч різноманітних різдвяних плейлистів і новорічний настрій вам гарантовано! Мені от в написанні цього посту допомогли декілька міксів із сайту:)</div>
<div style="text-align: justify;">
Тож заварюйте запашне какао із маршмелоу, кутайтесь в улюблений плед, пишіть свої листи і мрії та вмикайте Крістмас настрій на повну! Гарного всім настрою та щасливого Різдва :)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
</div>
</div>
jnkjnhttp://www.blogger.com/profile/03985717100350472487noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-3699018409232837888.post-10924003932318027082014-10-23T10:11:00.000-07:002014-12-11T13:49:54.501-08:00Маленька різдвяна мрія<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjFXjVL_jb2O1GqonNM22negOvVgVllOgDMCtkzR2Ia0C5UeDB1j69feKFPjbZOQzVbbxXVHccM3cUd7Ajy4qlS88qcxzcEtY_9th8d609eJemiOtH5q2GK__Cyfpd819NBuDA8NJiM6MgV/s1600/DSC_0381.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjFXjVL_jb2O1GqonNM22negOvVgVllOgDMCtkzR2Ia0C5UeDB1j69feKFPjbZOQzVbbxXVHccM3cUd7Ajy4qlS88qcxzcEtY_9th8d609eJemiOtH5q2GK__Cyfpd819NBuDA8NJiM6MgV/s1600/DSC_0381.jpg" height="312" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
Ще жодного кордону так відносно легко я не долала, як кордон Бельгії! Якихось 2 з гаком години, декілька пересадок на потягах і ми в іншій країні! Наш переїзд нагадував мені шалені перегони :) Але невеличкий контраст відчувся відразу. Тільки но ми перетнули кордон, як бельгійські провідники почали перевіряти наявність квитків. Це не Голландія, тут зайцем не проскочиш :)</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Брюгге </b>ми побачили по обіді, з перших хвилин влившись в потік туристів. В цьому місті їх було найбільше, мабуть чи не за весь час нашої тріп. Зрадівши теплій погоді і не дуже зрадівши затримці з поселенням в хостелі, ми гайнули дивитись місто.</div>
<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_Ye6yUNkL-mKvoCgF_9cHVmUQJ79Drb9KWfnvSCbT_82gY0LSdMJb12MH4CJN1va83ocv37rvivhiXS-BM0xiYlsrhP1lsNWHzGnXizjapfJj06tkZSkMjhUzxpAhhuWALvF2YD0NG7ME/s1600/DSC_0205.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_Ye6yUNkL-mKvoCgF_9cHVmUQJ79Drb9KWfnvSCbT_82gY0LSdMJb12MH4CJN1va83ocv37rvivhiXS-BM0xiYlsrhP1lsNWHzGnXizjapfJj06tkZSkMjhUzxpAhhuWALvF2YD0NG7ME/s1600/DSC_0205.jpg" height="424" width="640" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Солодощі.</b> Це перше, на що ми наштовхнулися в Брюгге. Повз крамничку, заповнену в щент всіма можливими і не можливими цукерками, льодяниками та всілякими жувальними штуками, такими, які Харібо навіть і не снилось, пройти було просто гріх :D А ще в тій крамничці цікава штука: можна взяти пакетик із фіксованою ціною (євро з кількомась там центами ) і набрати в нього яких завгодно цукерок. Гуляти містом з повним ротом солодощів стало значно краще. Та й на душі легше)</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Вулиці.</b> Маленькі вулички з "пряничними" будиночками та затишними кафешками - колоритна особливість міста. Будинки, заплетені різнобарвним плющем, ще більше підкреслювали цей колорит.</div>
</div>
<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgGbXOkPhNxMCc_8cpo7i1Z_xEpW_ceuyKYjSrJOSH3So5KQtCWAn0SC1d9uSchJ8Bk5qJiYO9SpSyF_trhJ1vPx2mNMlCH5OWgkaCJwNpwHk2xEVjssl8e1YrdnkfMMx-gpNvsZAH4wdnq/s640/blogger-image--1544912401.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgGbXOkPhNxMCc_8cpo7i1Z_xEpW_ceuyKYjSrJOSH3So5KQtCWAn0SC1d9uSchJ8Bk5qJiYO9SpSyF_trhJ1vPx2mNMlCH5OWgkaCJwNpwHk2xEVjssl8e1YrdnkfMMx-gpNvsZAH4wdnq/s640/blogger-image--1544912401.jpg" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Музика.</b> Брюгге теж має голос! Гуляючи вулицями міста ми не одноразово чули різноманіті мелодії, що лунали з гучномовця. Ми навіть пританцьовували під музику якогось маршу, викликаючи посмішки в перехожих:) А ще, на одній із площ міста ми стали свідками масштабного видовища: вуличний концерт давав певно місцевий оркестр, в рамках музикального фестивалю, що проводився в місті. Дирежирувати оркестром дозволяли малечі, та всім охочим. Ми насолоджувались класичними композиціями, які ще довгий час будуть асоціюватись з Бельгією...</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Озеро кохання. </b>Туди ми поперлись коли саме дощ розійшовся не на жарт. В дощовиках та мокрих шузах ми дістались цього прекрасно місця, і не дарма : десятки лебедів, вільно кружляючих на воді, на фоні мальовничої архітектури були дійсно гарною картиною. Тому, любителям романтики раджу прогулятися до озера. Якщо не буде зливи - то романтика гарантована :D</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Вафлі</b>. Ці смаколики аж ніяк не можна оминати, будучи в Бельгії! Ароматні вафлі з карамельною скоринкою, политі шоколадною підливкою та полуницями не лишать байдужими жодного солодкоїжку! А що саме класне, так це те, що готують тут їх під відкритим небом. Ми поласували вафлями, дочекавшись своєї черги в одній із вуличних лавок. Так круто, що власниками такої міні-пекарні була ціла сім"я, яка кропітливо створювала такі солодкі шедеври :)Тепер мої бельгійські спогади мають яскравий карамельний смак...:)</div>
</div>
<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjT2-ob9CwgZuQv_sIrl_6CjN7Ow0Jo4ZN4wV20L3FfmPaCK5CjwJ9hmNsmbNVKMAmcJjgXL1nV30YxUWpXwZdwZvWeeiLNFO3P7lSOEIX8HZkEuoLv-D832qXZVLIONff_hwoE_wm8PsRO/s640/blogger-image--696117751.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjT2-ob9CwgZuQv_sIrl_6CjN7Ow0Jo4ZN4wV20L3FfmPaCK5CjwJ9hmNsmbNVKMAmcJjgXL1nV30YxUWpXwZdwZvWeeiLNFO3P7lSOEIX8HZkEuoLv-D832qXZVLIONff_hwoE_wm8PsRO/s400/blogger-image--696117751.jpg" width="400" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Дорога до<b> Генту</b> була зовсім легкою. Побачивши місто із вікна тролейбусу я мабуть відзазу закохалась в нього! Такої казковості і чарівності я ще не бачила. Різноманітні "пряничниі" будиночки, дзвінниці, величні готичні храми на скільки вражають своєю красою, що бракує слів! І все-все навкуруги таке красиве, куди не подайся.</div>
<div style="text-align: justify;">
Оселившись в затишній квартирці в серці міста, ми подалися розглядати всю цю велич, що оточувала нас з усіх боків, ласуючи при цьому справжій бельгійський шоколад, яким так щедро поділися наш хост :)</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Дзвони.</b> Що що, а дзвони в Генті дійсно казкові. Дзвін, що час від часу лунав різними мелодіями, а часом і зовсім непередбачуваними (наприклад мелодія з "Рожевої пантери") створював такий піднесений та святковий настрій, що хотілось просто стояти і зачаровано дивитись в гору, на дзвінницю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Вежа Белфорт.</b> Готичний символ міста. Перше, що ми захотіли зробити, коли її побачили так це дістатись на гору. За 3 євро і двісті з чимось сходинок ми це зробили :) Карколомний шлях на гору, по крутим східцям, на яких реально розминутись практично не можливо ( особливо коли на зустріч суне група допитливих китайців ) підійматись було дійсно тяжко. Але панорама, що відкривається з гори варта того! Невимовно красиво, що й казати :) А ще в цій вежі, поміж сходинок, знаходяться невеличкі приміщення, в які можна заходити (особливо якщо на зустріч суне група китаців:D) та навіть зіграти на дзвонах. Саша збецала "щедрівочку" так, що аж прохожі похально казали їй "найс" :)</div>
</div>
<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiBGW5pumohClshOqOJnmrk2W60dG40QcOG5_n7aUt-sGZliTZF7NNHy2i1SQuCEo2k_x_K8oj90ew2wWsAW9gr1hQNulNHKEFj4viiWqUUHwp7QLNZS195smIq2rCwR52QdI0mMnN0fcnE/s1600/DSC_0275.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiBGW5pumohClshOqOJnmrk2W60dG40QcOG5_n7aUt-sGZliTZF7NNHy2i1SQuCEo2k_x_K8oj90ew2wWsAW9gr1hQNulNHKEFj4viiWqUUHwp7QLNZS195smIq2rCwR52QdI0mMnN0fcnE/s1600/DSC_0275.jpg" height="424" width="640" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Шоколад.</b> Славнозвісний бельгійський шоколад є чи не найсмачнішим в світі!Для мене так точно:)Замість всіляких там магнітиків краще привезіть до дому пару плиточок шоколаду, щоб і ви і ваші рідні доторкнулись до бельгійської шоко історії ..)</div>
</div>
<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhFyR2rQSYvykT340vkhUH1tPlDHGPaPMUCTMVF0q6VnuSRfqfV5v0Xkd1hgjyNeFO3PjlLlH3kFUMi4zOfk5qYCFg8bX0tamiqQdNyMTcDxuR051FxoOilfYX4mEvNr-I_DXQFVjC8vJln/s640/blogger-image-1864965698.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhFyR2rQSYvykT340vkhUH1tPlDHGPaPMUCTMVF0q6VnuSRfqfV5v0Xkd1hgjyNeFO3PjlLlH3kFUMi4zOfk5qYCFg8bX0tamiqQdNyMTcDxuR051FxoOilfYX4mEvNr-I_DXQFVjC8vJln/s640/blogger-image-1864965698.jpg" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Нормальна їжа! </b>Іншими словами корисний фаст-фуд. Такий ми знайшли, натрапивши на заклад швидкого харчування Exki.Там можна смачненько поласувати майже домашньою еко-їжею за не значні гроші) Наприклад шматок запіканки з беконом та склянка малинового соку обійдуться трохи більш як 4 євро. Не бабулині пиріжки, але теж смачно і не шкідливо;)</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Вечір у місті. </b>Знаєте, ще в жодному місті я не відчувала себе на скільки комортно та безпечно ввечері як у Генті! Здавалось, що людей зовсім немає. Я безмежно вдячна нашому хосту за жовті дощовики, які він турботливо вручив нам перед виходом на вулицю. Хоч дощ і скінчився, та настрій, що подарували нам ці плащі був дуже класний.. Побачивши сонне безлюдне місто я закохалась в нього ще більше.</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Біг Бен.</b> Не Біг Бен, але не менш крутий годинник просто капець як нам з подруженькою сподобався. Особливо ввечері,коли він так містично підсвічуючується на фоні темного неба. Зрозумієте про що я, коли подастеся у вечірні походеньки вздовж каналу.</div>
</div>
<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj4tX4L7HkhLNViF0rRBNAViu6rrGAwO4kXtHFaOEdgjR93mo-MRovfE0QRtjLUjC2y9dN8FovDDtvZYK0MCF6T1OiUcZPIHnY-kBq7XXEzACrsJ2QWrNr6sQf4Our1gCHAzgYfgCC8gGyt/s640/blogger-image--115088704.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj4tX4L7HkhLNViF0rRBNAViu6rrGAwO4kXtHFaOEdgjR93mo-MRovfE0QRtjLUjC2y9dN8FovDDtvZYK0MCF6T1OiUcZPIHnY-kBq7XXEzACrsJ2QWrNr6sQf4Our1gCHAzgYfgCC8gGyt/s640/blogger-image--115088704.jpg" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Різдво. </b>Гадаю що саме це свято в Генті буде по справжньому казковим. Дзвони, "пряничні" будинки із димарями, ліхтарики, маленькі кав'ярні, в яких подають бельгійські вафлі, ковзанка на каналі та дух свята, яким так просягнуте місто - це справжя казка! Я щиро мрію, що почую звнову ці, але вже святкові дзвони та колядки, що лунатимуть із тих старезних готичних храмів саме в Різдв'яну ніч. Це буде по справжньому казкове Різдво! :)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj6sCwCvjYnIQKE3pl8n1UxhVJ4RYe_f_wLRCST-nha30u5Xto6JNDAlgAZGN3rEEN3JXnT8tlEVwEVlVja6bxY4FGY2jdQBtW75yxUfyfaE6PJfSz3QW7fa2p3KPqSZTIGyDcDSvbsr8qg/s640/blogger-image-137327231.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj6sCwCvjYnIQKE3pl8n1UxhVJ4RYe_f_wLRCST-nha30u5Xto6JNDAlgAZGN3rEEN3JXnT8tlEVwEVlVja6bxY4FGY2jdQBtW75yxUfyfaE6PJfSz3QW7fa2p3KPqSZTIGyDcDSvbsr8qg/s640/blogger-image-137327231.jpg" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
</div>
</div>
jnkjnhttp://www.blogger.com/profile/03985717100350472487noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-3699018409232837888.post-73921804976110881762014-10-19T12:16:00.000-07:002014-12-11T13:52:04.614-08:00Про країну свободи<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhWgkODgQ4Gg8RVnie2u5I0VIJLsIWu3NtX6lt803gCX4VhlaoJclkBFV6Ralu4ylXLE23xiTWdvLCETpnNnJ-2Hi2M0kFVBu7pQFHMnWFp690cRiUZ9w4ap05YrDg-A4u6rVBNFHMLaR7Y/s1600/2.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhWgkODgQ4Gg8RVnie2u5I0VIJLsIWu3NtX6lt803gCX4VhlaoJclkBFV6Ralu4ylXLE23xiTWdvLCETpnNnJ-2Hi2M0kFVBu7pQFHMnWFp690cRiUZ9w4ap05YrDg-A4u6rVBNFHMLaR7Y/s1600/2.jpg" height="314" width="640" /></a></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
Я не перестаю обожнювати самостійні подорожі. Люблю блукати вулицями, заходити майже в кожен букшоп, від яких ми з подругою просто премося, діставатися до місця на карті, ніби граючи в якомусь квесті, діставатись без перешкод, при цьому казати про себе "оце красаааави",робити селфі майже на кожному кроці, давати "лохівські п"ятюні", в котре натупивши, тягти втомлені ноги, при цьому забуваючи, скільки км вони находили, постійно бути в русі, вивчати розклад потягів, сідати не на той автобус, стопити і ловити кайф від нових вражень, прокидатись в новому місті, планувати наступну подорож, мандруючи в дорозі..Обожнюю відкривати світ, і повертатись іншим. Ця подорож не стала винятком.</div>
<div style="text-align: justify;">
Більшість людей думають про Амстердам як про місто, в якому на кожному кроці продають маріхуану, де кожний третій перехожий не зовсім адекватний, про місто, в якому вільно процвітає проституція, і де майже намає перехожих, лише велосипедисти. Місто свободи та небезпеки. Так думала я про Амстердам. Але так це чи інакше вирішила переконатись, побувавши там та побачивши все на власні очі.</div>
<div>
<div style="text-align: justify;">
Думка відвідати Голандію з'явилась десь на початку серпня. Чому саме ця країна? Чесно кажучи - не задумувалась, мені цікаве все незвідане і не побачене, тому після поїздки в Італію (про неї буде трохи згодом;) поставила собі конкретну ціль: побачити якомога більше європейських країн, але так, щоб при цьому не довелось обмежувати себе в усьому, щоб для поїздки було достатньо степендії та деяких відкладень із зароблених коштів. Мені подобається така штука - спочатку запланувати щось, а вже потім мудрувати, де взяти кошти і все інше.</div>
</div>
<div>
<div style="text-align: justify;">
Я знала, що Голандія прекрасна навесні, коли цвітуть тюльпани, яких в ці країні мабуть найбільше в світі, та невгамовна думка про пейзажі каналів, осінніх дерев та велосипедів на фоні, які так буйно малювала моя фантазія не давали мені спкою, тому вирішила: хочу побачити Нідерланди восени! </div>
</div>
<div>
<div style="text-align: justify;">
І побачила!:) Спочатку був Амстердам- це місто полонило моє серце та розвіяло всі сумніви, що до небезпеки на кожному кроці. Ми були в Амстері всього декілька днів, і мені вдалось вдихнути це місто на повну, відчути його самобутність та пізнати душу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Велосипеди</b>. Ви напевно знали, що в Амстердамі дуже багато велосидедів. Насправді їх тааак багато ,що в мене склалось таке відчуття, ніби їх там більше чим людей!!! Здалося, що на одну особу припадає по декілька велосипедів ;) Ну їх дійсно багатецько, і вони на кожному кроці, і припарковані в будь яких доступних і не зовсім доступних місцях. А ще я помітила таку цікаву особливість, що велосипеди для амстердамців це щось на кшталт гаджетів, вони є у кожного і майже кожен передає самобутність свого власника. Вони тут так кумедно прикрашені та розфарбовані! Це такий собі тюнінг, у вигляді штучних квітів, ящиків, різнокольорових корзин та сумок, причеплених до багажників.</div>
<div class="separator" style="clear: both;">
</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJsnpNisRDkt7BK8TQ1YGtsiJqXLiYN3dfPJzqpBcXm3ICTLRkQtCWndKNs7dI2n-K8dnCvQMBBuzdwOMTFDHhN71L4Gcv6S0rOvgBY7baPdALphHbMRO-Z6QX5BcKJbcvdGKwFa1JVQco/s1600/DSC_0203.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJsnpNisRDkt7BK8TQ1YGtsiJqXLiYN3dfPJzqpBcXm3ICTLRkQtCWndKNs7dI2n-K8dnCvQMBBuzdwOMTFDHhN71L4Gcv6S0rOvgBY7baPdALphHbMRO-Z6QX5BcKJbcvdGKwFa1JVQco/s1600/DSC_0203.jpg" height="424" width="640" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Євро луки.</b> Мене не перестають дивувати європейці. Своєю простотою, а саме в одязі. Ну от немає є в них дешевоі пафосності чи показухи. Вони одягаються просто та без заморочок, а ще комфортно. А що головне, так це те, що виглядають вони при цьому гідно і привабливо! Ми з Сашею ніяк не могли надивуватись, як просто вони виглядають, їдучи на роботу чи в університет, у спідничках та теплих светриках, кашемірових шарфах і шапках, і при цьому маючи такий безтурботний вигляд.</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Нідерландський бургер</b>. Перше, що ми скуштували в Амстері це нідерландський бургер. На вигляд звичайнісінький чізбургер, а на смак щось незвичне, щось таке, що я й описати толком не можу.Зійшлись на думці, що це котлета зі смаком п'юре)Тому коли будете в голандському Маці, замовляйте їхній традиційний бургер, не пошкодуєте і будете здивовані не менш чим я ;)</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Пішохідні доріжки</b>.Амстердам-дуже зручне місто. Там все до дрібниць продумано для комфотного перебування на дорозі. Пішоходні переходи, обладнані світлофорами з кнопкою виклику, велосипедні доріжки, з окремими світлофорами та магістралями, все це не додасть клопоту під час перебування в цьому місті. Можете сміливо брати велик на прокат та дивитись це місто на колесах. Можливо наступного разу я так і зроблю, але цього ж разу ми обійшли все місто на своїх двох)</div>
</div>
<div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Пороми. </b>Перший раз в житті я їхала на поромі! Пороми в Амстері це щось типу наших маршруток по місту, кожен має свій конкретний маршрут, а ще точний час відправлення та прибуття. А що саме головне - вони безкоштовні! Ми були приємно здивовані, що їздити по декілька разів від нашого номеру на кораблі (конкретніше про житло та витрати напишу окремо) до Центральної станції не коштуватиме нам ані цента! Тому, раджу просто прокататися з одного берега на інший, насолодившись прекрасним пейзажем, який подарує вам така короткотривала поїздка ;)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgoULi20O8oZr6wFL1xgSXC8IUtBQ3J1F1EsyxejobJT5HXIiifuv-mkDWO4mdwEK_fJpwOASRwaFKGQ6jnO138o-pB9HBozO4yiuhNBaHH7OOdrPSPTQYyrCqm7xj6SKxbZ81ACEYDR9Kb/s1600/DSC_0363.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgoULi20O8oZr6wFL1xgSXC8IUtBQ3J1F1EsyxejobJT5HXIiifuv-mkDWO4mdwEK_fJpwOASRwaFKGQ6jnO138o-pB9HBozO4yiuhNBaHH7OOdrPSPTQYyrCqm7xj6SKxbZ81ACEYDR9Kb/s1600/DSC_0363.jpg" height="640" width="400" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
</div>
<div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgeoxicAxkYvZDQcj_OqPbQqXMj1RoaAtpRvQ8sAa_qyjULstHutaYJjy_iabOle3AB8ddn5m_Ulib8iLkNo2nFLfT6YXUq-saoQd1lAHw7OtVWyZfvDwwXXXHj7UONVPA44jKILLYEHVWl/s640/blogger-image-813293367.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em; text-align: justify;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgeoxicAxkYvZDQcj_OqPbQqXMj1RoaAtpRvQ8sAa_qyjULstHutaYJjy_iabOle3AB8ddn5m_Ulib8iLkNo2nFLfT6YXUq-saoQd1lAHw7OtVWyZfvDwwXXXHj7UONVPA44jKILLYEHVWl/s1600/blogger-image-813293367.jpg" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Канали.</b> Амстердам- це безліч каналів, кожен з яких по своєму чудовий! Складається враження, що будиночки - це декорації, і велосипеди, що так гармонійно-хаотично навішані на мостах - теж декорації.Пейзажі відкриваються такі, що хоч бери й малюй. Ми не могли стримати своє задоволення і робили селфі майже на кожному каналі ;)</div>
</div>
<div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Кофешопи. </b>Так, вони є, але вдень вони недуже примітні і відвідувані. Ввечері, коли місто запалюється вогнями, їх стає більше помітно. Мабуть чи не в перші хвилини перебування в Амстері ми звиклись до запаху маріхуанни. Що до неадекватів, то їх ми бачили не так вже й багато. Зустрічались веселі компанії, але сказати, що вони накурені чи ще під чимось не наважусь, ми ж бо теж були проактивні, від радості, що знаходимось в Амстердамі. Тут і курити нічого не треба,просто перло від щастя :)</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Червоний квартал.</b> Про Вулицю Червоних ліхтарів чув напевно кожний. Та й я багато чула про неї. Але уявити собі її я не могла, тому в прямому сенсі офігіла, коли побачила напів оголених дівчат, що стояли у вікнах та приваблювали перехожих! Кожен міг сміливо підійти, розглянути дівчину, поговорити з нею, та домовитись про ціну. А при згоді, зайти до кімнатки, вікно якої відразу ж зашторювалось. Це означало про те, що там зайнято.Все це нагадувало мені театральне дійство! </div>
</div>
<div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjSdxrjE7QwSEKHRrkC5hnygqcdIxHMW8wY9CoDZzMsyEVuDjkO6NcmMnhHzqOtxyKv5NScLxIFR7DOYYAgd7GKwwo5TeFyNyZYqj-CTgwPNie-qnFO1QdRw1wA7ENfi1EEzm0EUo7nfdxg/s640/blogger-image--613811426.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjSdxrjE7QwSEKHRrkC5hnygqcdIxHMW8wY9CoDZzMsyEVuDjkO6NcmMnhHzqOtxyKv5NScLxIFR7DOYYAgd7GKwwo5TeFyNyZYqj-CTgwPNie-qnFO1QdRw1wA7ENfi1EEzm0EUo7nfdxg/s400/blogger-image--613811426.jpg" width="400" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Птахи.</b> Ще однією особливістю Амстера, та мабуть і взагалі, Нідерландів є птахи. В Амстердамі ми зустрічали качок майже на кожному кроці, а ще гусей, що вільно паслись собі чи не посеред міста) Такі собі самобутні жителі. А чайки! Вони щоранку будили нас своїми криками і змушували з радістю віддати їм останій хліб :)</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>I amsterdam.</b>Must have Амстеру це Музейна площа, на фоні якої красуються літери "I<b> am</b>sterdam" . Туди приходять чи не всі, щоб закинути селфач на їх фоні.Якщо ви теж туди поплентаєтесь, то завітайте і у вбиральню, яка знаходиться неподалік. Чому? Бо ви офігієте, коли зайдете в туалет, з усіх сторін оточений дзеркалами та скляними дверима, які на перший погляд зовсім не приховують вас від стороннього ока. Але то на перший погляд) Варто лише повернути замок, як скло заповнює якийсь розчин і відораження стає розмитим. Такий собі blur ефект:) Коротше, це треба бачити!</div>
<div style="text-align: justify;">
На цій самій площі також є крутецький фонтан, який поступово наберає так би мовити оберти) У вас буде декілька секунд щоб дістатись середини, постояти в ньому, та вилізти назад. Попри дощ та холодну погоду ми таки поперлись в той фонтан, і отримали трохи екстріму, потоптавшись в середині і промочивши ноги. Позитивні емоції того варті :)</div>
</div>
<div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgid6qELE5RMoXfXt8tVZfJo7nLoWYCw_YVA9XHA6XXQ3HBTmT5PhAq1teUF1QddtDqZO3EN8NGcwE91Wq9wR9CWGomxmI-eMLA51wg0qChzmPa6l8JCt0hOZ5hPYofvkLum68k2mApZSve/s640/blogger-image-803944266.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgid6qELE5RMoXfXt8tVZfJo7nLoWYCw_YVA9XHA6XXQ3HBTmT5PhAq1teUF1QddtDqZO3EN8NGcwE91Wq9wR9CWGomxmI-eMLA51wg0qChzmPa6l8JCt0hOZ5hPYofvkLum68k2mApZSve/s640/blogger-image-803944266.jpg" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Музика.</b> Вперше ми почули вуличну гру йдучи до Музейної площі через перехід. Там саме грав колектив скрипарів. Можливо, це не така вже й ососбливість міста, бо ж можна подумати, що таке є всюди, але рояль на вокзалі мені ще бачити не доводилось! Щовечора та й вдень на ньому хтось грав. А ще співали просто перехожі. Якось повертаючись з міста через вокзал ми стали свідками перфомансу: неймовірну гру молодого хлопця на роялі підтримали мабуть чи не всі, хто добре співав та знав слова пісні . Що саме цікаве, що всі ці люди були не знайомі один з одним.Лише по закінченні пісні вони почали вітатись та тиснути один одному руки. Так круто, як просто їх поєднала музика :)</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Заансе-Сханс,Заандам</b></div>
<div style="text-align: justify;">
Наступне, що приходить в голову при згадці про Голандію так це мельниці і кломпи.В місце, де їх найбільше ми і поїхали. В Заансе-Сханс.</div>
<div style="text-align: justify;">
Я не вірила до останнього, що там пахне шоколадом! Смачний та яскравий запах какао стає чутно, як тільки ви дійдете до мосту. Я б поїхала туди лише через це) Але окрім цього мальовничі будиночки та мельниці, музей кломпів (традиційного голландського взуття), де окрім експонатів та сувенірівв можна побачити майстер клас із їх створення, можна ще й покормити кумедних качок та чайок, які будуть безмежно щасливі, якщо ви прихопите собою пару скибок хлібу. </div>
</div>
<div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi529qXvjKdPg0D2v8yoyKCHzi0QwY4HznDXYa7qCP4sab2jgBvNkhFq6Sw3pqpeqY6BMrbYvGhVH2dH2ZCFSA0dn7f-BKiJtducsdKFbijO3T6_EDGtgqU-eRgJVFoRW5DnAia7rHkui3u/s640/blogger-image--448399967.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi529qXvjKdPg0D2v8yoyKCHzi0QwY4HznDXYa7qCP4sab2jgBvNkhFq6Sw3pqpeqY6BMrbYvGhVH2dH2ZCFSA0dn7f-BKiJtducsdKFbijO3T6_EDGtgqU-eRgJVFoRW5DnAia7rHkui3u/s640/blogger-image--448399967.jpg" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Заандам </b>варто побачити, якщо у вас пересадка на потяг звідти, наприклад, до Гааги, як було у нас, або в якесь інше місто. Та й в будь-якому випадку, побачити Заандам варто. Чудернадський готель на вокзалі,"картонні" будиночки не лишать байдужим нікого. А ще любителі недорогого шопінгу будуть задоволені. Поблизу тієї ж вокзальної станції знаходиться низка магазинів, серед яких є популярний у Європі Primark. Там можна купити светер з оленями за 7-10 євро, вінтажні окуляри за пару євриків та інші прибамбаси. Якщо у вас напів порожня валізка та переповнений гаманець- сміливо їдьте туди шопитись. Нам з переповниними наплічниками та напів порожніми кишенями багато часу гаяти не довелося ;)</div>
</div>
<div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhUqK1Pcz5MtacisNplnvm7akM_lY_fYBnjURs9-5KpGmo9oL5IRPEJzHQ-vl5MinhotcYzgUMZ1TXtr0o4pPSB-xFkj9FcBr2GSSjRnF8v0crY-roGEjUfo6ZueIFzOr73qTx0laAZg5Dd/s640/blogger-image-158578425.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhUqK1Pcz5MtacisNplnvm7akM_lY_fYBnjURs9-5KpGmo9oL5IRPEJzHQ-vl5MinhotcYzgUMZ1TXtr0o4pPSB-xFkj9FcBr2GSSjRnF8v0crY-roGEjUfo6ZueIFzOr73qTx0laAZg5Dd/s640/blogger-image-158578425.jpg" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
</div>
<div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Гаага</b></div>
<div style="text-align: justify;">
Це місто ми побачили майже ввечері, дістававшись до нього за дві з половиною години. В Гаазі ми вперше винаймали житло у людей (про наші хости все ж напишу окремо) Жити в старому будинку неподалік від моря - це було найкраще, що могло статись з нами в Гаазі! Замість одного дня ми лишились в цьому місці на дві доби (я вже вдруге захворіла за кородом :( І а ні трохи не пошкодували:) Море- це щось неймовірне! Ми протинялись майже пів дня просто гуляючи на пляжі і ще пів дня шукали Роттердамський парламент, чомусь вирішивши що він у Гаазі :D А ще ми поповнили свій список "Найгидотніше що я колись з'їв у Європі" додавши туди мій пакет ( порцією не назвеш) картоплі "наче фрі", политої такою кількістю кетчупу, що вистачить зняти фільм жахів, та Сашиними "аля - краб в клярі" - як та штука пов'язана з крабом залишилось таємницею для нас обох.</div>
</div>
<div>
<div class="separator" style="clear: both;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhStexkfgVnhgFM_g1XGPOPxJrsiN0303nygUlNxjYjrwwKk241_9kuxEQI83QyhYeEI6X5A3mJuawzGA7met8FDMS-WDD5usLe_TD15A482ma-XNprYUF-x1ckXAZZWYSZhvPP6-bvLfNI/s1600/DSC_1013.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhStexkfgVnhgFM_g1XGPOPxJrsiN0303nygUlNxjYjrwwKk241_9kuxEQI83QyhYeEI6X5A3mJuawzGA7met8FDMS-WDD5usLe_TD15A482ma-XNprYUF-x1ckXAZZWYSZhvPP6-bvLfNI/s1600/DSC_1013.jpg" height="424" width="640" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нідерланди - це країна свободи. Тільки там можна практично безкоштовно користуватись громадським транспортом ( за час наших постійних переїздів між містами та в містах в нас жодного разу не перевірили квитки ;) одягатись як тобі заманеться і виглядати при цьому стильно, там можна відкрити себе музиці, там взагалі можна не паритись! Думати що це лише країна маріхуани та розваг - це не знати нічого про Нідерланди.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;">
</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
</div>
</div>
jnkjnhttp://www.blogger.com/profile/03985717100350472487noreply@blogger.com0Нидерланды52.132633 5.291265999999950549.638064 0.12769199999995084 54.627202 10.454839999999951