Viva Italia! або Мрія до Італії доведе

Буває прокидаєшся і не можеш збагнути котра година, який сьогодні день і де ти знаходишся. Поспіхом хапаєш телефон і з думкою " Блін, вже 6!" починаєш натягувати на себе одяг. Проходить ще кілька хвилин, як ти розумієш, що сьогодні вихідний і можна лишитись вдома. Ще кілька хвилин ти вагаєшся і бориш в собі бажання піти  попрацювати в офіс. Роззираєшся в кімнаті і зупиняєш свій погляд  на підвіконні. Через яскравий промінь світла добре видно тонкий  шар пилюки, що нахабно розгляглася на підвіконні.  "Знову прибирати".. ця думка ніби миттєво забирає в тебе всі сли і додає відчуття гіркої втоми..

..Поспіхом зачиняєш двері квартири і виходиш на вулицю. Прохолодне ранкове повітря заспокійливо діє на розтріпане довгим сном  тіло і ти потроху приходиш до тями. З думкою "треба кави" впевнено   рушаєш вулицею.  Здригаєшся від звуку 21-го автобусу, який ніби ящик з інструментами, котиться вулицею і навмисно наштовхується на ямки, злісно  пробуджуючи місто, що ніби забуло навести будильник і вирішило подрімати ще кілька годин..."А де всі?" 

 Латте з карамеллю остаточно тебе пробуджує і ти по троху приходиш до тями. "Що я тут роблю? Може поїхати в офіс? Блін, я знову не роблю те, що було заплановано! І якого дідька було так довго спати?" Миттю відкидаєш злісні думки і концентруєшся на каві." Як добре ". Жадібно насолоджуєшся кожним ковтком і відчуваєш як поліпшується настрій. Здається, в цей час місто  почало прокидатись. Ось пішла бабуся, котячи візок з квітами за собою. Обережно дістаючи з візка квіти вона починає розставляти їх в банки з водою. Ще декілька разів розпрвляє соняшники і ставляє їх до кошика з астрами. Потім дістає кілька пластикових горщиків із алоє і,  протерши колючі листочки,  ставляє їх на землю. Ще трохи попорхавшись у візку знаходить маленькі папірці. Розкладає їх навпроти кожної банки і на одній з них видніється напис " 1 грн"..

..Тримаючи в одній руці букет астр, а в іншій паперове горнятко, ти йдеш бульваром. Місто вже розгуділось.. Автівки  мляво чекають, доки світофор дасть зелене світло і можна буде ліниво тиснути на газ. Ось двірник вже  закінчує свою роботу, і насвистуючи якусь мелодію, збирає пакети з листям і ковзає крізь світофор. Піднімаєш голову вгору, і бачиш як листя вже де інде посохло і посипалось до долу. Тієї ж митті ти думаєш: "Закінчилось ще одне літо.."